Вічна пам’ять герою України!

26 серпня Косівщина отримала другий «вантаж 200»  із зони антитерористичної операції на сході України. У Косові поховали загиблого у бою з терористами бійця добровольчого батальйону «Айдар» Василя Васильовича Андріюка (Німця). Він мав повернутися в рідне містечко на відпочинок, але загинув 23 серпня під містом Сіверськодонецьком Донецької області від підступної кулі снайпера.

У чоловіка залишились дружина, доросла донька та 4-річний син. Василь був активним учасником Революції гідності, після закінчення котрої записався добровольцем у «Айдар» та відправився захищати Україну від російських окупантів. Саме він привіз у липні тіло свого друга Олексія Васильовича Лепкалюка – першу жертву АТО на Косівщині. Всі хто не знав Василя, але хотів би дізнатися більше про Героя, може переглянути його останнє інтерв’ю для громадського телебачення «Дримба ТВ».

 


Зустріч на Майдані Незалежності

Тіло Василя привезли вночі, 26 серпня, у вівторок. Героя чекали близько ста небайдужих косівчан. Був організований коридор, де по обидва боки стояли люди зі свічками. В ту саму мить, коли привезли тіло, одразу пішов дощ — навіть небо плакало в той день. Одночасно, площу накрило ніби хвилею смутку. Люди були дуже схвильовані, плакали навіть дорослі чоловіки – це все важко було бачили, — серце просто розривалося від болю. Незважаючи на пізню пору, на майдані було багато дітей та молоді – всі прийшли, щоб достойно зустріти Героя.

Панахиду провели отці УПЦ КП о. Іван Близнюк та о. Ростислав Близнюк. Вони також закликали косівчан активніше допомагати українській армії та йти добровольцями на Схід — захищати нашу державу.
Потім слово взяв побратим Василя з батальйону «Айдар», який привіз тіло загиблого. Він розказав, що там давно йде справжня війна, а населені пункти східної України перетворюються на пустелю від постійних ударів російських «Градів» та «Ураганів». Люди, будинки та навіть худоба – все там зруйновано вщент. Тому потрібно не сидіти дома і панікувати, а готуватися і йти на війну, щоб захистити кордони держави в Донецьку і не допустити такого в Косові.

Після закінчення панахиди, люди ще довго не розходились. Вони не ще могли повірити і прийняти всього того, що відбувається з нашою країною

Похорон

У четвер, 28 серпня, відбувся похорон Героя Косова. Незважаючи на робочий день, в останню путь земляки провели  «Німця» достойно – прийшло близько 300 людей. Василь народився на Великдень, а поховали його на Успіння Пресвятої Богородиці.

Панахиду біля дому відправили священики УГКЦ о. декан Роман Іванюлик та о. Юрій Корпанюк. Сам будинок на вулиці Кобилянській (стара Пістинська) доволі скромний, це і недивно, адже чесно заробляти в нашій країні справжнім патріотам дуже важко. Але саме такі прості люди завжди першими йдуть у бій за Україну. Від хати Василя відкривається чудовий краєвид на Косів та навколишні села і гори. Саме за те, щоб наш мальовничий край не перетворився на руїни і загинув наш Герой.

Символічно, що похоронна процесія пройшла в Косові по центральній вулиці Незалежності, через Майдан Незалежності, а згодом по вулиці Небесної Сотні (колишня Гвардійська). Саме за цю реальну незалежність від Росії, а не бутафорну, яка була в нас 23 роки і віддав життя Василь «Німець». Поки люди йшли до нової церкви Святого Василія Великого, між собою  обговорювали важку і тривожну ситуацію на фронті, особливо біля Маріуполя.

Серед учасників ходи були: голова РДА Роман Матейчук, мер міста Косів Микола Фокщей, депутати косівської районної і міської рад, бійці батальйону «Айдар», побратими Василя з Київського Майдану, представники Косівської Самооборони, патріоти та громадські активісти Косівщини, родина, сусіди та просто небайдужі косівчани.

Варто відзначити і той факт, що війна значно підвищила патріотичну свідомість наших земляків – на похороні було дуже багато людей з жовто-блакитними і червоно-чорними прапорами, які під час ходи вигукували: «Герої не вмирають», «Слава Україні – Героям Слава», «Україна — понад усе».

Після відправи панахиди в церкві, колона рушила до старого греко-католицького цвинтаря на вулиці Сагайдачних. Отець-декан Роман Іванюлик говорив багато і з болем в серці намагався донести до косівчан просту істину – пора отямитись і зрозуміти, що йде реальна війна, об’єднати всі наші сили і можливості заради перемоги. Треба припинити внутрішні чвари та протиріччя і дати гідну відсіч російському окупанту.

В останньому слові, рідні Василя подякували косівчанам за підтримку і за те, що достойно провели його в останню путь. Згодом, відбувся прощальний салют українських військових на честь Героя. Хочеться вірити, що це будуть єдині постріли, які пролунали в нашому місті.

В день похорону Василя яскраво світило сонце – та і чи могло бути по іншому? Всі, хто знали його, скажуть, що це був щирий і добрий чоловік, завжди усміхнений, веселий, готовий допомогти кожному, хто цього потребував. Тому я звертаюсь до громадян міста і району з просьбою не забути про його жертву заради нашого миру та спокою і допомогти його родині у важкий час.

Вічна пам’ять герою України!

Тарас ПАСИМОК.

Share