Відверто про наболіле

У нашій державі в черговий раз проводять вибори до Верховної Ради  України. Така «солодка» і зваблива ця влада, що викидаються  на вітер мільйони доларів  чи гривень на те, щоб потрапити до парламенту. Та тільки тим, кому потрібна негайна допомога для лікування важких захворювань, однаково чи вийде той чи інший кандидат у депутати. Проте не все одно мало би бути державним мужам владі, котра довела до зубожіння свій народ,  давши  змогу одній верстві  стати дуже багатим, а інший – в злиднях животіти.

Проголосувавши  вчергове  за кандидата в депутати від тієї чи іншої  політичної сили, ми підсвідомо даємо дорогу «новенькому, свіжому» олігархові (тому, що  у ВР бідних  просто не буває). Таким чином ми делегували «слузі народу» повноваження у Верховній Раді захищати інтереси  наші, тобто – народу. Але чи це насправді так?

Зі сторінок газет, телебачення часто бачимо згорьовані обличчя важкохворих діток. Очі тієї дитини з невимовною тугою дивляться на тебе і просять допомоги   от і міркуєш над тим: чи не ліпше було б врятувати хоч би одне-двоє  маленьких жителів, ніж даремно кидати гроші на агітацію, підкупи виборців. А потім у Верховній Раді  приймати такі закони,  які калічили би людей, руйнували нашу культуру, мову, армію.

Одне слово, хочеться, щоб не вийшло так: прийшов обранець до парламенту і забув про народ, який його делегував до цієї  Ради. Бо там  інше життя – життя  кнопок, кнопкодавів і доларів. Тому шановні  виборці мусимо добре обміркувати кого будемо делегувати, щоб потім  не було соромно за себе і за того «хлопця»-депутата.

Б. ЧЕПИГА,
депутат районної ради.

Share