Про людей хороших
Ми живемо в такий час, коли знецінено поняття добра, краси. Людство дуже змінилось. Але ще є хороші люди, які звикли робити добро для інших.
У нашому селі проживає Негрич Михайло Михайлович, уродженець с. В.Березова. З дитинства зазнав біду. Доводилось самому заробляти на себе. Нарешті вийшов у люди, став заможним, забезпечив свою родину. Проте ніколи не забуває про тих, кому потрібна допомога. Багато людей згадують його добрим словом. Він допоміг їм матеріально. Без віддачі. З його допомогою побудували церкву у м. Яремчі та у В.Березові. Всіх хороших справ не перерахуєш. Хочу розповісти і про Зеленевича Василя Васильовича, депутата районної ради, обраного від села Текучої. Він велику допомогу надав нашому селу: спонсорував проведення свята села, ремонт клубу, сільської ради і буде проводити ремонт бібліотеки. Постійно допомагає школі: дає дітям м’ячі, одяг, подарунки. Сам він із багатодітної сім’ї, знає яка це для дітей радість. Василь Зеленевич завжди скромний і привітний, думає про те, що хорошого зробити своїм виборцям.
Зараз тривають вибори до Верховної Ради. Вірю, що виберемо тих, хто своїми діями заслуговує на це. У моїй пам’яті на все життя залишились вибори, коли в депутати балотувався Шкрібляк М.В., якого перед самими виборами вбили. І ось в нашому селі відбулася зустріч з Миколою Васильовичем. До нього зверталась пані Марія, вчителька. Вона сказала, що в селі є дитина, котра потребує дорогої операції на серці. Чи може Микола Шкрібяк, коли стане народним депутатом сплатити таку операцію? Як сьогодні бачу цю сцену. М.В.Шкрібляк встав і відповів: «Навіщо чекати, коли я стану депутатом? Я можу і не перемогти на виборах. Але ми можемо зробити це зараз».
Операцію було оплачено. Дівчинка вже доросла і своїм життям зобов’язана М.В.Шкрібляку.
Сама я виросла в дитбудинку, дитина війни. Знаю, по чім фунт лиха. Маму мою репресували. І я звикла оцінювати людей по їхніх справах.
М. ТУРЛУКІВСЬКА,
с. Текуча.
