Глаукома

У звичному житті людина навряд чи помічає, що живе створіння не має сильнішого і вірнішого охоронця ніж — орган зору. Миттєвого погляду достатньо, щоб замінити тисячі слів і звуків.

Існує ряд захворювань, які не загрожують смертю, але позбавляють людину радості сприймати оточуючий нас чудовий світ сонця і фарб. «Темна вода», «Жовта вода», «Зелена катаракта», «Очна мігрень», «Глаукома» — це назви, які дали люди одній з найпідступніших хвороб ока.

До цього часу ще не відомо, чому у людини виникає глаукома. Але встановлено ряд факторів, які підвищують імовірність захворювання. їх називають факторами ризику. Одним з головних факторів є вік людини.

Найчастіше глаукома отримує розвиток у людей старших за 40 років і, чим поважніший вік, тим вищий ризик захворювання. Ще один фактор ризику — наявність глаукоми у найближчих родичів. Крім того, вважається, що розвитку захворювання сприяють хвороби судинної системи: артеріальна гіпер- і гіпотонія, вегето-судинна дистонія, мігрень тощо.

На жаль, у більшості випадків захворювання починається і протікає безсимптомно. Пацієнта нічого не турбує. На цьому етапі тільки офтальмолог може виявити початкові ознаки захворювання шляхом виміру внутрішньоочного тиску і огляду деяких структур ока. З часом виникають симптоми, які непокоять пацієнта. Найважливішим з них є виникнення дефектів поля зору. За наявності таких порушень поля зору деякі предмети мовби зникають з загальної картини.

У глаукоми кілька «облич». Розрізняють кілька її форм. Найчастіше спостерігається відкритокутова глаукома. При цьому хвороба розвивається поступово, непомітно для хворого, тому така форма є найбільш підступною. Людина часто не має жодних скарг і лише випадково звертає увагу, що на одне око уже зовсім нічого не бачить. Іноді при відкритокутовій глаукомі може з’являтися відчуття тяжкості навколо очей («наповнення» в очному яблуці), головний біль зранку або після напруженої роботи. Зір знижується повільно і непомітно. Деякі пацієнти відзначають потребу часто змінювати окуляри, призначені для користування на близькій відстані.

Підступність цієї форми глаукоми полягає ще в тому, що хвороба розвивається у віці 40-50 років і повільну втрату зору хворі часто вважають природною, пов’язаною з віковими змінами. Виявляють її зазвичай під час профілактичного огляду або випадково, коли хворий звертається до окуліста для підбору окулярів. Коли однієї тонометри недостатньо, внутрішньоочний тиск вимірюють кілька разів протягом доби. Крім того, пацієнти проходять спеціальні додаткові обстеження.

Отже, нормальний зір та відсутність скарг на очі – це ще не показник здоров’я. Закритокутова форма глаукоми спостерігається рідше.

Проявляється вона гострим нападом різкого болю в оці, який може віддавати в ділянку вуха, щелепи або серця, імітуючи при цьому відповідно захворювання вуха, зубів чи серця. А ще — з’являється нудота і блювання, що помилково може бути розцінене як ознаки шлунково-кишкового розладу.

Відчуваючи такі симптоми, хворий не завжди звертається до окуліста, втрачаючи час, потрібний для надання термінової офтальмологічної допомоги. Під час гострого нападу глаукоми спостерігаються характерні ознаки, на які сам хворий може звернути увагу: туман перед очима, зниження зору і поява «веселкових кіл» навколо яскравого світла, які зберігаються навіть після протирання очей.

Якщо протягом 48 годин напад не буде ліквідовано, може початися різке зниження зору і навіть повна сліпота. Вторинна глаукома виникає як наслідок інших очних хвороб (запальних, судинних, дистрофічних, пов’язаних із захворюванням кришталика, травмами).

Причиною підвищення внутрішньоочного тиску у разі вторинної глаукоми є порушення відтоку внутрішньоочної рідини. Глаукома з нормальним або низьким внутрішньоочним тиском виникає внаслідок порушення кровопостачання ока. При цій формі глаукоми зниження гостроти зору, звуження поля зору, розвиток атрофії зорового нерва відбуваються на тлі нормального внутрішньоочного тиску.

Глаукома може розпочатися з гострого приступу, який виникає внаслідок хвилювання, перевтоми, фізичного перевантаження, вживання алкоголю, після надмірного куріння, довготривалого перебування в темноті. Гострий приступ проявляється появою сильного болю в оці, у відповідній половині голови, потиличній ділянці, буває нудота і блювота, виражена застійна ін’єкція очного яблука. Гострий приступ глаукоми може бути діагностований як мігрень, зубний біль, гострі шлункові захворювання, грип. Виявити захворювання в гострому періоді буває важко: не знаючи ознак глаукоми, хворі не звертаються за спеціалізованою допомогою і не пов’язують дану симптоматику з захворюванням очей.

У таких випадках хворі або ж зовсім не лікуються, або довго лікуються від головного болю, неврастенії, поки різке пониження зору не змусить їх звернутися до окуліста. На жаль, хворі звертаються уже в пізній стадії глаукоми, коли лікування малоефективне. Хворі на глаукому повинні систематично не рідше одного разу в 1-2 місяці проходити обстеження, навіть тоді, коли почувають себе добре. Якщо таке лікування не допомагає нормалізувати внутрішньоочний тиск, то проводиться оперативне лікування.

Пам’ятаймо, що своєчасне звернення до лікаря допоможе ранньому виявленню глаукоми, а виконання всіх лікарських призначень і дотримання режиму може зупинити розвиток захворювання і зберегти зір.

О. КОСОВИЧ,
лікар-офтальмолог Косівської ЦРЛ.