Це наш український шлях

Наближається чергова річниця пробудження патріотичної громади української землі, яка через вибух власної рішучості під час Помаранчевого зриву продемонструвала всьому світу силу національної єдності та незламність духу на шляху до правди і творення засад власної державності.

Так, то був складний час: віджила система брутального ґвалту над простолюдом через засоби економічного та соціального грабежу, через ігнорування надбань української історії, етногенної культури розбудила предківський дух самоповаги, який і зринув Листопадовим майданом яскравим феєрверком громадянської сили і віри в Україну, у Віктора Ющенка — Народного Президента. Ми ту Перемогу кували спільними зусиллями, ми бачили у Віктороаі Андрійовичу української крові собистість, ми йому вручили булаву і власні долі.

Хай буде, що помаранчевий задум не реалізовано в повній мірі. Але вина за це не може лягти на плечі лише однієї людини — Віктора Ющенка. Вона лягає і на плечі десятків відомих політиків, котрі били себе у «революційні» груди, присягаючись у вірності ідеалам Майдану та непорушності громадянського єднання. Ми знаємо, що на чатах патріотичного чину стояли мільйони небайдужих українців, котрі толерантністю здивували світ. Але всі свої надії вони вручили не готовим до державної ноші помаранчевим командирам. Та й більшість із нас відмежувались від участі у творенні новоякісного суспільства.

Тому, при всіх багатосторонніх атаках на Президента України, при цинічних і захованих у хамелеонстві підступних зрадах щодо нього як лідера народної довіри, ми вбачаємо свідому дію ворогів чи амбіційних, самозакоханих політичних лідерів, яких дуже налякав рівень всенародної підтримки Віктора Андрійовича після його інавгурації. Вони добре зрозуміли, що злагоджена праця на всіх рівнях владних гілок буде зміцнювати довіру національної громади до першого, справді українського Президента і змінить дух суспільних суперечностей на реальні здобутки громадянського єднання синів та дочок України.

Якщо комусь і личило б поскаржитися на відсутність підтримки на шляху розбудови, духовних і матеріальних засад української самостійності, то це тільки Президенту Вікторові Ющенку. Але він не скаржиться, а чітко, без апломбу месійності, творить обшири національної спільноти, що має пошанувати і підтримати живих, пам’ятати про мертвих і наполегливо опановувати право на етнічний осідок української волі.

Тому небайдужа, думаюча і працююча в ім’я кращого завтрашнього дня частина національної громади бере на себе завдання донести до кожного українського серця наступні істини.

Не буде української України без президента-українця, який генами відчуває потреби однокровних братів і сестер.

Не існує шляху до достатку та гідного рівня життя українського суспільства без єдності національної, без пошанування історичної пам’яті, без патріотизму і гідності, без непохитності в обороні державних інтересів та територіальної цілісності. А це все реальні чинники і стратегії державотворення Віктора Андрійовича Ющенка.

Опір, безвідповідальне ігнорування проекту Конституції Президента України є лакмусовим папірцем виявлення тих, хто проти її правової цілісності. А саме правова цілісність змінить життя кожного українця на краще, утвердить головні принципи сильної, стабільної, суверенної, соціально орієнтованої національної української держави. Тому ми підтримуємо намагання Президента Віктора Ющенка у його намірі — демократичним шляхом стабілізувати правовий фундамент Української Держави.

Мету безпрецедентних атак на Президента, як з-за меж української землі, так і з боку внутрішніх ворогів, ми добре розуміємо і сприймаємо як підтвердження правильності курсу Віктора Ющенка на захист української самостійності, на опанування духом національної гідності етнічних територій, на захист економічної незалежності. Це наша українська дорога, і ми нею готові йти разом із Народним Президентом.

Ми відчуваємо необхідність на кожному кроці доводити до свідомості нащадків Великого Чину, що навала інформаційної дискредитації, афішування підтасованих рейтингів аж ніяк не повинні впливати на наш вибір, змушувати нас мислити категоріями чужинського інформаційного простору.

Координатори клубу української інтелігенції імені А. Пелипейка.

Зеновій Библюк. Аделя Григорук. Богдан Глібчук.

Share