Будьте уважні – обкрадають музеї Гуцульщини!

Я часто пишу в друкованій пресі та для місцевих Інтернет-сайтів на теми культури і туризму, адже ці теми для мене дуже цікаві і близькі. Із задоволенням я мандрую на велосипеді в пошуках нових, невідомих і неописаних туристичних об’єктів. Час від часу трапляються різні кумедні чи навіть небезпечні історії – це нормально, адже під час подорожей доводиться спілкуватися з великою кількістю людей, які по-різному реагують на «чужинців» туристів.

Яким же було моє здивування, коли мандруючи черговий раз в пошуках нового матеріалу я не зміг потрапити до музеїв Ксенії Калитко та Гуцульського мистецтва в селі Підзахаричі Путильского району Чернівецької області. Незважаючи на те, що це був робочий час, не обід і директор обох музеїв був на місці, мені відмовили через те, що нещодавно музеї обікрали і тепер бояться пускати незнайомих людей.

Звісно, що я пред’явив журналістське посвідчення та паспорт і пояснив, що це перешкоджання роботі журналіста і за це законом передбачена відповідальність та навіть покарання. Я навіть погодився не фотографувати і не знімати відео, а лише хоча би наочно побачити, які експонати є всередині музеїв, адже я спеціально проїхав 30 км., щоб описати музеї, про які майже не знають на Косівщині. На жаль, жодне моє пояснення чи прохання не було прийняте до уваги і я змушений був повернутися в Косів. Я також телефонував на кілька номерів  протягом тижня в сільську раду Підзахаричів, щоб отримати пояснення про інцидент, але ніхто на тому кінці дроту так і не відповів.

І звісно я б не писав цю критичну замітку, якби це був лише єдиний такий випадок. Нещодавно обікрали музей патріарха Володимира в селі Хімчин, про який написав ще влітку 2013 року. Було дуже дивно і неприємно чути від працівників музею звинувачення в тому, що я винен в крадіжці, адже написав матеріал та зробив фото і відео звіт про музей.

Музей Патріарха Володимира, село Хімчин

Якщо в музеї є цінні речі, то варто завчасно подбати про грати і сигналізацію або ж забирати цінні речі на ніч з приміщення. Не журналісти винні в тому, що музеї обкрадають, адже злодії не читають газет, а про цінні об’єкти і відсутність захисту та безпеки добре знають місцеві жителі. Робота журналіста – це висвітлення і привернення уваги до певних явищ, людей чи об’єктів, які є важливими для суспільства. Дуже часто, а чесно кажучи майже завжди, така робота здійснюється безплатно, на громадських засадах, особливо в сфері культури. Тому отримувати за свою роботу звинувачення в кримінальній діяльності дуже неприємно і сумно.

Тарас ПАСИМОК