Знай наших: Режисер Олесь Юсипчук

Молодий і талановитий Олесь Юсипчук народився в Києві, але майже половину життя провів у карпатському Косові. Окрім навчання в Косівській ЗОШ № 1 та в коледжі КІПДМ, він відвідував школу мистецтв та серйозно займався греко-римською боротьбою. Також, він був активним учасником патріотичної організації «Пласт» на Косівщині. Зараз Олесь закінчує навчання в київському університеті по фаху режисер кіно і телебачення. Незважаючи на молодий вік, він вже встиг «засвітитися» в найкращому українському кіно – «Тіні незабутих предків».

«Тіні незабутих предків: Таємниці Мольфара» — український молодіжний містичний трилер. Режисер — Любомир Левицький, оператор Марк Еберлі (Mark Eberle), відомий за фільмом «Сутінки». Фільм вийшов на екрани 14 листопада 2013 року, а бюджет становив — 1 000 000 доларів. До речі, в проекті взяли участь троє косівчан: Богдан Юсипчук (виконавець однієї з головних ролей), Олесь Юсипчук (художник) та Ігор Присяжний (фотограф, оператор).

24 серпня в ефірі Нового каналу відбулися телепрем’єра українського фільму — «Тіні незабутих предків». Якщо ви не змогли переглянути цей фільми на телебаченні, то його без проблем можна переглянути он-лайн.

Малювати титри тебе навчили в університеті чи це була самоосвіта?

У фільмі я мав три посади: 1.художник (демони, згарди, цвіт папороті); 2.художник-візуаліст; 3. 3d титри, все що ви бачите в кінці фільму; Це все було в матеріалі в павільйоні в натуральну величину. Знімалося на рельсах камерою, потім оброблялося на комп’ютері, — де і накладалися титри.

Те, що я став художником, — я завдячую косівському технікуму. Але любов до української міфології в мене прививалась ще змалечку. Я люблю українські Карпати і Косів, де я провів багато часу. Відповідно, коли це все об’єдналось з моїми вміннями, то пригодилось для Любомира Левицького і для «Тіней…». Титри у фільмі — то цілком моя концепція.

Художня освіта відіграє значну роль в моєму житті. Можна навіть сказати — не відпускає, тому що малюю тепер постійно, сам є художником своїх фільмів, роблю різні плакати, банери, заставки. І саме це допомогло мені потрапити художником на фільм “Тіні незабутих Предків”.

Чи може фільм мати продовження?

Зазвичай фінал фільму залишається відкритий. Особливо жанр «попкорн-муві» — фільми, що мають розважальний формат. Якщо розвага вдалась і люди прагнуть продовження, то другу частину можна робити. В планах продовження є, але все буде залежати від зборів.

В яких країнах транслювали фільм «Тіні незабутих Предків», окрім України?

В Росії наш фільм заборонили, хоча ми дуже розраховували на їхній ринок і була попередня домовленість. Але на жаль, через революцію, фільм не зміг вибухнути, як планувалося. Офіційний показ не проходив в жодній іншій країні. Його показували діаспорі обмеженим тиражем — так фільм побував в багатьох країнах. Але це не вплинуло суттєво на рейтинг та касові збори.

Незважаючи на це, фільм має найкращі збори в історії українського кіно. Більше мають лише збори фільмів «95 кварталу», які були зняти спільно з Росією. Але це лише тому, що вони показували свої фільми в Росії і на теренах колишнього СРСР. В них прибуток перевалив за мільйон євро, а в нас трохи більше 800 тисяч. Ну і ще буде певна кількість грошей від продажів дисків, адже багато поціновувачів хочуть мати «Тіні…» в хорошій якості.

На мою думку, взятий дуже високий рівень. Люди дивувались, як в Україні змогли зняти таке якісне кіно. За 23 років Незалежності і навіть ще раніше таких фільмів не знімали.

Ти займався зйомками фільму про Крути. Коли можна буде його переглянути?

«Коли гремлять гармати — музи мовчать». В нас вже був готовий сценарій, підібрані костюми, дійшли до кастингу акторів, але якраз тоді почався Майдан. Тим більше, шо проект мав фінансуватися за кошти громади, тому ми вирішили перенести зйомки фільму. Революція закінчилась, але почалася війна…

Також, ми плануємо зробити з моїм хорошим другом повнометражний мультфільм, але звісно є певні проблеми з коштами і зацікавленими людьми. Ми створили дуже цікаву технологію, яка і спрощує і здешевлює сам процес виробництва мультфільмів. В принципі, ми вже на стадії побудови декорацій, тому до кінця літа, ми вже розпочнемо зйомку мультика.

Коли можна очікувати твій фільм про Косів?

На даний момент є тільки один фільм в моїй фільмографії пов’язаний з Косівщиною — це документалка — «Легенди Каменистого». Після закінчення навчання в університеті, я буду знімати повнометражні фільми і не один буде про нашу легендарну місцевість.

Загалом Косів змінюється в кращу сторону, але бісять погані дороги. Тут завжди чисте і свіже повітря — глибокий вдих і одразу так прекрасно стає. Проте, на мою думку, Косів слабо розвивається в культурному плані, хоча мало би бути навпаки. Адже є Косівський Інститут ЛНАМ, де навчаються 400-500 студентів. Якщо хоча б 25-30 людей робили виставки раз на місяць, то протягом року місто б культурно прогресувало.

Наша молодь немає куди піти і немає де себе подіти. Також, хочеться, щоб в Косові був хороший і сучасний спортзал. Загалом, на мою думку, людям з Косова потрібно частіше бувати закордоном і у великих українських містах. Треба вчитися жити, особливо молоді, — дивитися куди рухається країна і змінювати в тому ж напрямку своє рідне містечко. Схоже на те, що Інтернет зіпсував людей і замість активної дії – вони все частіше обирають пасивне сидіння перед монітором.

Тарас ПАСИМОК