Богатчук Микола Ярославович «Софія»
У січні 2026 року підтвердилася загибель військовослужбовця Збройних Сил України Миколи Богатчука із м. Косова Косівської територіальної громади.
Захисник України вважався зниклим безвісти за особливих обставин під час захисту Вітчизни з грудня 2023 року.
Молодший сержант Микола Богатчук 13.05.1996 р.н. ніс службу командиром І аеромобільного відділення І аеромобільного батальйону ЗСУ.
11 грудня 2023 року загинув поблизу населеного пункту Мар’їнка Донецької області в результаті ведення бойових дій з російським окупантом.
Щирі співчуття родині… Вічна пам’ять Герою!
Косівська районна військова адміністрація
Я почав викладати в нього в 10 класі…
Дуже хороший клас — один з моїх улюблених. Він сидів за першою партою. Дуже цікавився всесвітньою історією, особливо ХХ ст. — Перша, Друга світові, тоталітарні режими.
Після 11 класу не поступив. Я його побачив на Гуці, де він читав книгу про дивізійників в Ріміні. Переконав готуватися до ЗНО, щоб він поступив на історичний в ПНУ. Він готувався і поступив на філософський в ЧНУ.
Потім ми почали ходити в гори. Я брав його на наші новорічні акції. З тих часів є багато історій, які можна розповідати і ті, які не можна. Попіван, Близниця, Хом’як, Кукл. Особливо Кукул.
— Нашо ти зачесуєшся зранку в горах як дівчинка?
— Шо за сексизм? Я хочу гарно виглядати.
В нього завжди був порядок у всьому: найшвидше збирався, міг йти скільки треба, ніколи не нив. Ніколи не спізнювався. Пам’ятаю як ми йшли на Близницю по моєму улюбленому кільцевому маршруту і за нами гналася гроза. Догнала, але ми встигли розкласти намет. Лютий град лупашив по тенту, а ми їли солодкі горішки і насолоджувалися комфортом. А зранку був чудовий світанок на вершині. Скільки їх було…
Одного разу ми пішли в люті морози на Кринту, зайшли в стаю, розпалили піч і до ночі читали вголос п’єси Подерв’янського. Він сміявся. Ні, навіть ржав. І я ржав не менше. В пічці горіли дрова. Було тепло.
Він рідко коли сміявся.
— Послухаємо музику?
— Лиш не включай Тома Вейтса. То занадто депресивно.
На Гуці ми збиралися і говорили про все на світі. Ви уявляєте зі скількома людьми в Косові можна поговорити про Гегеля? Чи про Магелана. Про ІРА, про Четвертий хрестовий похід. Чи про те хто крутіший Месснер чи Кукучка. З ним можна було говорити про все. Він міг вивчити проблему досконало і пояснити все в деталях.
А ще ми разом робили Михалкова race — найбільш секретний забіг в історії трейлу. Одного разу ми бігли втрьох: я, Коля та Ігор. Але останній забіг в 2019 був топовий – купа людей. Він був той, з ким можна було щось організовувати.
В 2021 надумався вивчати програмування. Як і всі в 2021. Але повномасштабка зірвала всі плани.
В 2022 хотів піти в 47 бригаду, але пішов в 46. Приніс мою гітару, бо через тиждень їхав. “Коли я опинився у війську мені стало легше”.
Пропав безвісті в грудні 2023 під Мар’їнкою, де “за териконами сонце встає”. Шукали, питалися, дізнавалися. Була мала, але все ж надія. Тепер її немає — тест ДНК підтвердив його загибель.
Спочивай з миром, Коля позивний “Софія”. Ще зустрінемося.
