Остап Тим’як: «Хочу щось файне залишити після себе!»

9 Вересня, 2025 · Історія, Люди, Природа

Остап Іванович Тим’як з Косова – краєзнавець, музейник, голова громадської організації «Гуцульська Бджоляндія», почесний пасічник України. Народився 8 вересня 1944 року в місті Косові.

У місті Косові, на пагорбі в Монастирському, по вул. Лісній, розмістився музей «Бджільництво Гуцульщини» громадської організації «Гуцульська Бджоляндія».

З південної сторони підніжжя пагорба – озеро Банське, будівлі колишньої саліни (пізніше – ВХО «Гуцульщина»), басейн (недіючий). З північної сторони протікає потічок Монастирчик, є криниця Банська та останній шиб (вхід до сольової шахти).

Започаткував музей голова ГО «Гуцульська Бджоляндія», колишній багаторічний очільник Косівської спілки пасічників, почесний пасічник України Остап Тим’як.

А все почалося зі знайомства в 2013 році з Уляною Мовною – науковицею Львівського інституту народознавства НАН України, авторкою багатьох книг, статей, монографій з історії бджільництва в Україні. В журналі «Гуцули і Гуцульщина» 1(12)2016 року опублікували її допис про феномен пасічника В.Петричука з села Бабина на Косівщині, який вона досліджувала. Це настільки зацікавило Остапа Івановича, що він почав збирати матеріали про пасічників Косівщини.

В 2016 році він підготував і провів науково-практичну конференцію до 100-річчя від дня народження викладача Кутського ПТУ Миколи Шевчука (1916-1990 рр.).

Цьому передувало дослідження біографії видатного знавця і популяризатора пасічникування, пошуки його могили, її впорядкування, виготовлення надгробного пам’ятника, меморіальної дошки, перевидання його книги «Пасіка, бджоли, мед». Велику допомогу надали учні М.Шевчука різних років навчання. У конференції взяли участь пасічники з багатьох областей України, науковці; президент і віцепрезидент Спілки пасічників України – В. Стретович і В. Дмитрук.

Остап Іванович публікував дописи про династії пасічників нашого краю у «Гуцульському калєндарі», «Гуцульському краї», іншій періодиці.

Майже двадцять років поспіль Остап Іванович організовує і проводить «Свято меду» на Косівщині, на якому частими гостями були президент Спілки пасічників України Леонід Веред, головний редактор часопису «Український пасічник» Микола Осташевський, делегації пасічників Івано-Франківщини, Чернівців, Львівщини, Польщі.

Пан Остап брав участь у більшості зібрань «Хлопці, до рою!» бджолярського кругу на Київщині. Організовує поїздки для пасічників у Львів, Стрий, Долину, Івано-Франківськ, Чернівці…

За цей час зібрався солідний багаж матеріалів про бджільництво Гуцульщини, непогана власна бібліотека з пасічництва та історії Гуцульщини, України. Зберігає Остап Тим’як і багаторічні підшивки пасічницьких видань, сотні фотографій, старовинний реманент, вулики. Тому й задумався: а що з цим усім буде завтра, через рік, десять?

Почав оббивати владні пороги з ідеєю створення музею бджільництва. Але… Одним це було нецікаво, іншим – «музей, династії, історія – це добре, але треба продавати бджолині матки в Канаду» (гроші!!!). А були й такі, що використовували добрі ідеї і напрацювання п. Остапа для грантів та іншого.

І тоді він вирішив, з мовчазної згоди родини, «конфіскувати» шмат землі на своєму обійсті для музею. За три роки праці, зі своєї пенсії (відмовився від «подачок» можновладців) створив музей зі стендами на різну тематику пасічництва. Є у експозиції чимала збірка інвентарю, оригінали галицьких вуликів, яким від 80 до 150 років; апітерапевтичний будиночок.

Остап Іванович щиро вдячний пасічникам Косівщини за підтримку, а це: В. Самокіщук з с. Соколівки, Д. Сумарук з с. Бабина, В. Слижук з с. Великого Рожина, М. Мочерняк з с. Стопчатова, М. Головчук з с-ща Кутів, Ігор і Петро Черпінські з с. Трача. Відомий пасічник зі Стрия (Львівщина) Роман Тур передав для музею книги (ексклюзивні видання) відомих вчених дев’ятнадцятого століття. Василь Онуцький з Городенківщини поповнив бібліотеку музею на 70 книг, а також передав багато пасічницького інвентарю на кругленьку суму.

8 вересня 2024 року Остап Іванович Тим’як відзначив 80-літній ювілей, однак його життєвій енергії, далекоглядним планам, наполегливості у досягненні поставленої мети можуть по-доброму позаздрити набагато молодші за нього люди.

– Задумів багато, – зізнається Остап Іванович Тим’як, а роботи – ще більше. Але це для мене задоволення – кожного дня чимось музей поповнити, щось у ньому зробити. І головне – щось файне залишити після себе!