«Я вам не скажу про всю Одесу…»

… бо вона, насправді, досить велика і налічує більше мільйона мешканців. Місто виросло на місці поселення Хаджибей (1793) після успішних для Росії російсько-турецьких воєн другої половини 18 ст., коли землі між Бугом і Дністром відійшли до Росії.

Доречно згадати, що у цих війнах важливу роль відіграли українські козаки, та їх кошовий П. Калнишевський. Усім відомо, як «віддячилась» німкеня, цариця Катерина II українцям: ліквідувала автономію України (Гетьманщину), допомогла польській шляхті придушити повстання гайдамаків (Коліївщина), зруйнувала Запорозьку Січ, ув’язнила у тюрму П. Калнишевського, змусила козаків покинути Україну (на Кубань і за Дунай). Одним словом, «доконала вдову-сиротину» (Т.Шевченко), запровадила кріпацтво. Крім цього, цариця спровадила в Україну іноземців-колоністів: греків, німців, сербів, болгар та ін., роздала їм завойовані та козацькі землі, звільнивши колоністів на тривалий час від різних повинностей. Саме вони, колоністи, були опорою російського самодержавства.

Можна зрозуміти російських шовіністів, які у свій час встановили пам’ятник Катерині II в Одесі. Вони і гадки не мали, що Одеса може коли-небудь стати містом незалежної української держави. Відновлення пам’ятника Катерині II сприймається одеситами неоднозначно. Єдину користь від цієї акції вони вбачають у тому, що була впорядкована площа та відремонтовані фасади будинків.

Місто доглянуте, вулиці широкі, чисті, обсаджені платанами, акаціями та липами. Особливо гарний вигляд мають Приморський бульвар, Рішельєвська, Пушкінська та Дерибасівська вулиці, міський сад з пам’ятником співаку Утьосову та О.Бендеру з чемоданом і стільцем.

Одеса — російськомовне місто. Навіть не російськомовне в літературному розумінні. Це якась мішанина російських та українських слів з перевагою російських, із своєрідною вимовою, наголосами тощо. Українську мову можна почути хіба що на Привозі (тут продають свою продукцію селяни з навколишніх сіл) та на пляжах, де засмагають українці з центральних і західних регіонів України. За тиждень мого перебування я не прочитав жодної україномовної газети — їх просто не було в кіосках по вул. Черняховського і на пляжі «Аркадія». Єдиним виявився україномовний журнал «Тиждень», який редагує відомий телеведучий Ю.Макаров.

При більш близькому спілкуванні з одеситами виявляється, що їх погляди на сучасний стан справ в Україні — Верховну Раду, Уряд, Президента, міліцію, суд і т.п. — нічим не відрізняються від поглядів галичан чи поліщуків. Якби ці погляди висловлювалися українською мовою, то можна було б категорично стверджувати, що перед вами прихильники Тягнибока і Фаріон. У зв’язку із наведеним, україномовним громадянам нашої держави варто відмовитись від образливих висловів на адресу російськомовних українців на зразок «москаль», «кацап» і т.п. Разом з цим, при владі мусить бути україномовна еліта, яка поряд з іншими заходами зможе протистояти російській інформаційній агресії.

До приємних спогадів слід віднести поведінку одеситів: вони не переходять вулицю на червоне світло, а водії ввічливо пропускають перехожих; контролери у громадському транспорті не вимагають пред’являти посвідчення пенсіонера чи учасника війни.

Бажаючим відпочити на морі, особливо громадянам з невеликим бюджетом, слід мати на увазі, що пляжі Одеси з кожним роком стають все менш доступними для цієї категорії громадян. Узбережжя забудовується висотними будинками, які належать не тільки українським олігархам, а й іноземцям, зокрема, як стверджують одесити, дружині московського мера Ю.Лужкова. Ще можна знайти вільні місця на піску в Лузанівці та на Дельфіні, а ось в Аркадії їх дуже мало, точніше, вони є, але вам доведеться заплатити 80 грн. за «лежак».

До речі, в районі Затоки, в селі Грибівка, доба перебування обійдеться вам від 100 грн. до 100 доларів. Це вже ближче до фінансових можливостей наших громадян. І все-таки, якщо ви маєте якусь «тарадайку» вітчизняного чи зарубіжного походження — їдьте на море, але «про всєке» візьміть у багажник білого сала, бринзи, консервів, намет, балончик з газом чи примус. Так будете почувати себе спокійніше та із задоволенням зателефонуєте своїм знайомим: «А я на морі».

І наостанок — одеський анекдот.

На пляжі підходить Сруль до Івана і питає:
— Зто вьі спасли моего Изю?
— Да. Зто я спас вашего Изю.
— А где кепочка?

О. Німець,
депутат Косівської районної ради.

Share