Твоє життя потрібне всім!

Колись давно мій учитель математики попросив нас, учнів, задуматися про наш Гімн, мовляв, що це за слова — «душу й тіло ми положимо за нашу свободу»? Так не має бути. І я тоді подумав: «Якусь нісенітницю верзе»…

Проте сьогодні я розумію, що нам з малих літ закладали думку про те, що за свободу нашої країни ми маємо віддати найдорожче — своє життя.

І тепер не дивно, що комусь буває так важко на це наважитися і багато хто боїться, адже ніхто не хоче помирати. І це — нормально, всі хочуть жити.

Тому тут треба запам’ятати одну значущу річ — за Україну не треба помирати, за неї треба вбивати ворога, який прийшов вбивати нас!

І тоді підхід вже зовсім інший, ти не відчуваєш себе м’ясом, котре іде з сотнями схожих на тебе людей, щоб померти на фронті. Тепер ти відчуваєш себе захисником, котрий дійсно йде захищати свою країну і мститися ворогу за скоєні ним звірства. Ти відчуваєш силу, ти відчуваєш, що можеш щось зробити. І — найголовніше, ти йдеш туди з думкою знищити ворога, а не померти.

Твоя смерть нікому не потрібна: ні рідним, котрі будуть довго тебе оплакувати; ні побратимам, котрим тебе треба буде ще забрати і винести з поля бою; ні державі, котра має виплатити компенсацію за твою смерть; ні гробареві, котрий копатиме для тебе яму.

Але твоє життя потрібне всім. Рідні будуть щасливі бачити тебе живим, для побратимів ти будеш додатковою опорою, для народу — взірцем. Державі не доведеться підтримувати твою сім’ю, а у гробаря закінчаться замовлення, і він знайде веселішу роботу.

Життя! Всім потрібне твоє життя. А найбільше воно потрібне тобі. Звісно, війн без смертей не буває. Але чим сильніше ми себе виховуємо і дисциплінуємо, тим їх стає менше.

Якщо ти йдеш у бій з думкою віддати своє життя — ти його віддаси, будеш героєм, будеш мати медаль, можливо, навіть мер міста в соціальних мережах про тебе згадає. Тільки тобі це вже не буде потрібно.

Якщо підеш з думкою знищити ворога і вижити — повернешся цілим і неушкодженим. Тому не ускладнюй нікому життя своєю смертю. Живи, будь ласка!

Назар Луканюк з Тюдова, головний сержант, воює на фронті.

Share