«Живи, людино, в пам’яті між нас»

5 Жовтня, 2019 · Люди

20 вересня лекційний зал Косівської ЦРЛ був переповнений. Тут зібралися на ювілейний вечір пам’яті колишнього головного лікаря району, покійного Дмитра Йосафатовича Вериги його колеги-лікарі як з Косівщини, так і з інших районів та обласного центру, священники, родина, друзі.

Щедра покутська земля подарувала родині простих селян-хліборобів славного сина, який все своє життя поклав на вівтар служіння людям.

Народився Д.Й.Верига 23 вересня 1939 р. у с. Стецевій, що на Снятинщині.

Після закінчення Івано-Франківського медичного інституту працював головним лікарем Тишківецької дільничної лікарні, що на Городенківщині, пізніше — головним лікарем Заболотівської лікарні Снятинського району, а з 1981 року — головним.лікарем Косівського району. Вийшовши на заслужений відпочинок, з 1999 р. до кінця свого життя працював завідувачем міжрайонного відділення медицини катастроф Івано-Франківської області з центром в м. Косові.

16 травня 2017 р. перестало битись його серце. Де б не працював Дмитро Йосафатович, — через все своє життя він проніс почуття синівської любові до рідної землі, до простих людей-трударів і мав високе почуття відповідальності за доручену йому справу. Він був готовим у будь-який час і за будь-яких обставин підкласти своє міцне плече, захистити, допомогти вийти із скрутного становища.

Він був міцною опорою не тільки для медичної громадськості, але й для районної влади. Тож недаремно Д.Й.Веригу вважали і вважають патріархом медицини Косівщини.

Добрий, мудрий, завжди щирий, високоінтелектуальний і високоінтелігентний, а до того ще й — обдарований красивою зовнішністю, красномовством, співучим голосом, він завжди був бажаною і шанованою людиною як в медичних колах, так і серед громадськості району та області.

Д.Й.Верига був тим незаперечним авторитетом, яким гордилися і гордимося зараз ми всі. А Дмитро Йосафатович цінував у людях, перш за все, порядність, щирість і професіоналізм.

Про його високі людські якості згадували на вечорі пам’яті шанувальники і друзі, його колеги. Зворушливими спогадами про Дмитра Веригу поділилися: колишня завкадрами облздороввідділу Л.І.Грищишин, колишній головний лікар Богородчанського району Ю.Манюх, священник Ю.Павличко та товариш І.Ф.Грималюк. Були присутні колеги, друзі — І.Грабовецький, М.Ватаманюк та багато інших.

Із вступним словом до всіх звернувся директор КНП «Косівська ЦРЛ» Д.Микитюк.

Поділилися спогадами про Дмитра Йосафатовича Веригу ветеран хірургічної служби О.Плосконос, колеги А.Яким’юк, В.Дем’янюк, О.Медвідь. Зворушливі слова говорила дружина покійного Калина Миколаївна Верига, яка згадала прекрасні миті прожитого разом життя. На вечорі пам’яті були присутні дочки, онук. Лунали улюблені козацькі, повстанські пісні у виконанні чоловічого квартету лікарів, а також пісні у виконанні Р.Ваня.

Серед шанувальників Д.Й.Вериги були люди різних професій. Його цінували відомі люди не тільки з медицини і науки, а також представники літературно-мистецьких кіл: Тамара Врублевська, Тамара Стратієнко, Олександр Демиденко та інші. А його щирий друг і земляк, член Спілки письменників Мирослав Попадюк із Снятинщини для цієї події написав «Монолог»:

Я — з Покуття й Гуцули,
Та, найперше, — з Стецеви.
Мені сняться ті події,
Що казали: «Ти — живи!».
Що казали:
«Діять треба!»,
І щороку, і щораз,
Дарувать всім
сонця з неба,
Щоб вкраїнський
дух не згас.
Я — з Покуття, з України,
Я — із осені й зими.
Мене брали всякі зміни,
Що робили нас людьми.
Мене Заболотів ніжив,
Мене Косів зігрівав.
Малось гірко, було й свіжо,
Бо прихильність
людську мав.
Вже не світить
мені днина,
Я вже нині поміж зір.
Пам’ятайте, я — Людина,
Я — з любов’ю до Вас з гір.