Народному Рухові — 30
У ці дні найперша і наймасовіша організація 90-х років Народний Рух України святкує поважний ювілей — 30-річчя від часу створення.
Пригадую далекий 1989-й. Тоді ми, молоді рухівці, які були обраними депутатами рад різного рівня першого демократичного скликання, брали участь у перших мітингах, виборах розпочинали творити історію Української держави! Акції, протести, поїздки на Хортицю, Східну Україну, Крим, виїзні сесії під стінами Верховної Ради… Постійна напруга, без фальші і жалю до себе. За власний кошт незліченні поїздки, акції, не рахуючись з часом, з різними життєвими обставинами, у дощ чи спеку… Це не просто слова. Ніхто не думав про власне збагачення чи про особисті плани…
Головною була ідея і мрія про самостійну, соборну незалежну державу. Серед нас не було і немає до цих пір олігархів або тих, які заплямували себе якимись злодійськими вчинками. І тому сьогодні відкрито і чесно дивимось в очі українців і повторюємо слова нашого лідера В’ячеслава Чорновола: «Україна починається з тебе».
Саме такими були і є наші рухівці, якими пишаємось, як золотим фондом борців за незалежність України. Серед них перший багатолітній голова районної організації НРУ Дмитро Бойчук, його надійні і чесні побратими Дмитро Гладун, Іван Слижук, Ярослав Дрогомирецький, Петро Копильчук, Василь Букатчук, Василь Якібчук, Василь Петрованчук, Валентина Сорохан, Богдан Радиш, Марія Бойчук, Василь Глібчук, Мирослав Дзьоба, перші активісти Руху Катерина і Василь Братівники, Анна Корнеюк, Любомир Тарновецький, Григорій Юсипчук, Володимир Пітеляк, Юрій Лепкалюк, Микола Бодруг, Роман Кабин, Петро Підлетейчук, Іван Гродюк, Василь Бернюга, Михайло Мамчук, Михайло та Ірина Павлюки, Петро Фелещук, Михайло Мельничук, Віталій Кічеряк, Дмитро Кравчук, Микола Збіглей, Володимир Довгун, Василь Кашевко, Ганна Боднар, Марія Павлюк, Ірина Павличко, Василь Строїч, Емілія Осадчук, Михайло Гоянюк, Йосип Приймак та десятки інших, прізвища яких не вмістить газетна сторінка.
За плечима цих патріотів України не одні вибори, безліч поїздок на відкриття пам’ятників, освячення могил, акцій, а також розкопки жертв комуністичних репресій у Яблунові… Вони тверді у своїх переконаннях і гордяться тим, що були першими. Після рухівської боротьби наступникам було легше боротися за українську Україну. Рухівці були і залишаються опозиціонерами до всього, що гальмує шлях до вільної і процвітаючої України, Моральної Людини, до Бога.
Сьогодні ми у спільній молитві згадуємо тих рухівців, які відійшли у вічність. їхня боротьба і світла пам’ять про них залишаться в наших серцях назавжди. Серед них Петро Корнеюк, Мирослав Фокшей, Іван Кабин, Василь Марків, Станіслав Козак, Ірина Стринадюк, Василь Петрук, Орест Ульванський, Ярослав Павлюк та інші наші побратими.
Назавжди в нашій пам’яті залишаються слова В’ячеслава Чорновола: «Поки матимемо «партію влади», а не політичне структуризоване суспільство з відповідальною владою і пильною опозицією, поки верхівку влади не займуть люди чесні, особисто нічим не скомпрометовані, доти ладу в державі не буде, а її престиж у світі невпинно падатиме».
Ми, рухівці, часто цитуємо ці слова нашого лідера, ніби звіряючи з Чорноволом свої справи і думки. І вкотре повторюємо: «Якби Президентом України в той час став В’ячеслав Чорновіл, то Україна була б іншою…». Тому ніколи не відступимо від боротьби за нашу Національну ідею.
Лідія Безпалова,
член НРУ з 1989 року.
«Гуцульський край», №36, 6.09.2019 року