Як УПЦ (МП) «віджимає» майно
Із допомогою звичайних церковних статутів в українських громад можуть забрати їхнє майно, а також позбавити будь-якої можливості впливати на порядки у своїй церкві. Самі віряни нічого не знають про нові документи, які масово затверджують церковники.
В Україні налічується більше 34 тисяч релігійних громад усіх конфесій. Усі вони мають надати на перереєстрацію власні статути. Зокрема, більше 12 тисяч громад Московського Патріархату. При цьому рутинна процeдура раптом отримала несподіваний поворот: у поданих Московським Патріархатом до обласних адміністрацій документах з’явилися нові і дуже специфічні пункти, які повністю руйнують українську структуру церкви, перетворюючи її на дзеркальне відображення Російської Православної Церкви. Таким чином, фактично позбавляючи храмів своїх парафіян.
Для аналізу взявся примірник нової редакції статуту громади УПЦ (МП). Введені пункти з одного боку свідчать про те, що усе майно, включаючи храми, нібито лишається у власності громад, проте розпоряджатися ними вони не мають права, адже будь-які дії з відчуження мають візуватися єпархією.
“Парафія визнає виключне право за Управлінням єпархії УПЦ розпоряджатись культовими будівлями та майном, яке належить Управлінню єпархії УПЦ на праві власноті, та перебуває на балансі або у користуванні парафії, – йдеться у документі. – Відчуження нерухомого майна парафії здійснюється виключно з письмової згоди та благословення єпархіального архиєрея керуючого єпархією УПЦ”.
На думку рєлігієзнавців, єдине пояснення новації – боротьба проти виходу громад з УПЦ (МП). “Вони стараються такими незаконними засобами утримати людей. Ніби куди вони підуть, якщо храм у нас? Це однозначно загроза громадській, національній безпеці. Вони забирають майно, цінності, кошти”.
Забираючи право розпоряджатися храмом, люди ще й позбавляються права на власну думку і власний вибір, де молитися. За вихід з УПЦ (МП) і перехід в іншу юрисдикцію мають проголосувати 100% парафіяльної ради. Тобто, своє “за” або “проти” має сказати і той священик, якого призначило і може щомиті відкликати керівництво Московського Патріархату. Як він проголосує – питання риторичне. “Це боротьба з переходами, це боротьба за своє впливове положення. Вони не хочуть втрачати цей стан. Більше того, якщо вони втратять – то їхні патрони з Москви – посунуть їх”.
Так, наприклад у Рівненській обласній адміністрації, куди стікаються документи усіх релігійних громад області, розповіли, що усі подані статути з області є однаковими і 96 уже зареєстровані. Ще більше 500 статутів на черзі.
Керівник Департаменту релігії Міністерства культури Іван Папаяні продемонстрував, що всі отримані з Тернопільської, Черкаської і Житомирської областей написані під копірку.
Наразі відомо – такі статути хочуть зареєструвати ще в Київській, Закарпатській та Львівській областях, там, де у Московського Патріархату найбільш гостра ситуація з втечею вірян. Деякі очільники УПЦ МП повідомили, що типовий статут для громад пишеться в Києві, далі його надсилають в єпархії, і одразу несуть на реєстрацію в адміністрації без жодного обговорення в громадах.
В Косівському районі функціонують аж три УПЦ МП, які беззаперечно будуть виконувати команди своїх очільників у тому числі і Кримлівські, тому наша з вами задача, не дати їм реалізувати «путінські» плани в нашому рідному Гуцульському краї.
І на останок, хотілось би відмітити, що розбіжностей між УПЦ МП і УПЦ КП дуже багато, але для мислячої людини, яка прагне пройти життя Православним шляхом і досягнути спасіння, цілком достатньо і цієї інформації, щоб зробити правильний вибір. Людина вільна істота і має повне право сама обирати до якої ланки суспільного життя їй належати, але перш ніж обрати сторону своєї прихильності потрібно усвідомлювати всю суть і розбіжності двох Патріархатів на Україні, потрібно детально вивчити всі аспекти і зробити для себе головний висновок: якого царства я шукаю, земного (національного), чи Небесного? Захисники МП обманливо говорять: ми такі самі, погляньте, ті самі храми, служби, священні сосуди і одяг, хрести на грудях… Але історія дає дуже чітку і гірку відповідь на такі заяви. Зелена гілочка відсічена від дерева деякий час зберігає свій зелений зовнішній вигляд, але з часом, якщо не буде привита до живого дерева, засихає і пропадає. (Ин.15:2-6).
Іван Підгаєцький