Врятуймо життя пораненого солдата
Час іде незважаючи ні на що. І Різдвяні свята приходять, проходять і відходять, незважаючи ні на революції, ні на війни. Так само промайнули і цьогорічні свята. Уже вдруге Україна святкує народження Ісусика в боротьбі, в журбі та з тривогою на серці. Сумний був той Святий вечір нам у цьому році, по всій нашій Україні плач на кожнім кроці.
2014 рік — відійшов в історію. Революція Гідності — «Небесна Сотня»; анексія Криму; бойові дії в Луганських і Донецьких степах — тисячі найвірніших синів України загиблих і зниклих безвісті; тисячі наших захисників поранених, покалічених і полонених; тисячі дітей — сиріт та жінок — вдовиць. Така страшна історія України тільки за 2014 рік.
В такий важкий для України час кожен повинен робити, що в його силі. Найвідважніші на передовій тримають оборону – це наші Герої; інші хоробрі дбають про них: довозять, під кулями і градами продукти, одяг та все необхідне – це волонтери (на колесах); є волонтери по всіх районах, містах і селах, які приймають, шукають, збирають, кошти, речі…, щоби відправити і забезпечити солдат всім необхідним. Є ще невтомні медичні працівники, які по всіх госпіталях чергують, оперують цілодобово, рятуючи життя бійцям. Але не менш важливу справу роблять звичайні, прості, небайдужі люди, які знаходять можливість допомогти всім, чи закрутками, чи теплими речами, чи вділити частинку від своєї і так мізерної пенсії.
Для того, щоб врятувати хоча б одного пораненого солдата, відправити на лікування за кордон, (а кошти потрібні дуже великі) на Майдані в м. Косові була організована благодійна коляда за участю навколишніх районів.
Незважаючи на примхи зими до Косова на благодійний захід приїхали: Коломийський Народний хор «Просвіта», керівник Роман Хімей; Іспаський чоловічий Народний хор, керівник Сергій Глушківський; Снятин представляв вокальний ансамбль Орелецької ЗОШ, керівник Володимир Пашківський та представники Косівщини – церковний хор Рожнівської УГКЦ Преображення Господнього, керівник Наталія Захарук. Було дуже приємно вітати на нашій коляді керівників сусідніх районів, які допомогали колективам вирішити транспортні питання.
Наколядували 11566 гривень і відразу вручили татові пораненого солдата Тараса Мокляка з Івано – Франківська, якому всього 23 роки. Дитина, іще нічого не пожила, нічого не встигла побачити (школа, армія, війна), а вже на межі життя і смерті. Він у важкому стані знаходиться у військовому шпиталі в м.Києві. Як відомо, важкі поранення боєць отримав біля Артемівська: проникаюче наскрізне поранення черевної порожнини з ураженням сигмоподібної кишки, ампулярного відділу прямої кишки, сечового міхура, багатоуламкові переломи головки правої стегнової кістки, тіла правої здухнинної сідничної кістки, дренування черевної порожнини, емпіцистомії.., фіксація перелому кісток тазу. Якщо не по медичному: важкі травми черевної порожнини та тазу. Тарас дихає через трубку, кожного дня важкі промивання в стані наркозу.
Є надія на покращення стану та залучення фахівців, подальшого лікування в фахових клініках, тому ми змушені підтримати родину, в дім якої постукало горе.
Всі присутні глядачі, а це переважно туристи — гості Косова, були вражені, і розповіддю тата, і українською різноманітною колядою, тож більша частина пожертв була від них. А колядники були задоволені від такого задуму — зібрати виконавців з різних районів. Вони багато чого нового почули і побачили одні від одних, обмінювалися текстами колядок і пісень, переймали мелодії, але всі розмови зводилися до ситуації в державі.
Вже більше року Україна у вогні, в боротьбі та руїнах і кінця-краю цьому не видно. «Нечистий» так розгулявся, що зупинитися не може. Ціла наша держава у дуже великій небезпеці. Сьогодні ніхто не має права залишатися байдужим, тому що байдужість страшніша від москаля. Москаль вбиває тільки тіло, а байдужість — і тіло, і душу. Мусимо підтримати Неньку-Україну та її солдат, хто чим може. Кожен українець повинен знайти свою працю, зробити свій внесок в Перемогу. Якщо ми не будемо триматися всі разом, то поодинці диверсіями, терактами, катастрофами та ще багато іншими способами нас просто повинищують.
Отож, в черговий раз ЗАПРОШУЄМО на Косівський Майдан, 12 лютого 2015 року о 14 годині пройде Благодійна Гуцульська Розколяда. Прошу всіх небайдужих, долучіться, і ми врятуємо життя іще одному пораненому солдатові.
Ганна Рибчук
заступник голови РО ВО «Свобода»
голова ГО «Косівський Майдан»
Потребує допомоги:
Микола Капланчук. Поранений 26-річний боєць з Коломиї перебуває в Київському військовому госпіталі. У нього перелом тазових кісток, опіки обличчя та рук, не діє права рука. Він після бою дві доби пролежав у рові, стікаючи кров’ю.
19 жовтня взвод Миколи відволікав на себе увагу ворога, роблячи “зелений коридор” основній колоні, яка везла підмогу 32 блокпосту біля с.Сміла на Луганщині. Бійці потрапили у засідку. Почався артобстріл зі всіх боків. Біля Миколи зі свистом пролетіла величезна болванка РПГ. Згодом хлопець здогадався, що поранений. Саме так – здогадався, бо хотів перезарядити кулемет, але з цього нічого не виходило – він не володів правою рукою… Ударною хвилею кулеметника скинуло з БТР, з неймовірною силою підкинуло тіло вгору і дуже боляче гепнуло об землю. Бронежилет розірвало і на Миколу упав шматок заліза з палаючого поруч БТРу. Щоб не згоріти живцем, хлопець став перекачуватися, але опіки дістав дуже серйозні.
Скотившись у рів, вколов собі знеболююче, там пролежав дві з половиною доби. Знав, що перебуває на території, яку контролюють донські козаки. Чув як терористи мінували наших загиблих, як добивали поранених. Миколу врятували, коли почув рідну українську мову і подав голос. До нього важко було дістатися, бо довкола були розтяжки і уламки снарядів.
Миколі вже зробили з десяток операцій, прогнози більш-менш втішні. Але щоб остаточно одужати бійцеві знадобиться принаймні рік і тривала реабілітація. Його родина потребує допомоги.
Реквізити для допомоги:
Картка “ПриватБанку” № 5168 7572 7198 4462 (Микола Капланчук).