З дорогами ніц сє не змінило…
Бачим третім воком же ніц сє не змінило за сто років:
Дуже важне, а можна сказати — першорядне значінє мають усюди для краю чи околиці добрі дороги. Косівщина одначе так, як би їх не мала, бо чи можна дорогою назвати прим. лїнїю Жабє-Буркут, або Жабє-Ворохта? Таж хто раз туди поїде, має памятку на довгі часи, бо коли вози не витрясуть із нього душі, то кости все таки добре пообтовкають.
Одна можлива в Косівщинї дорога, се лїнїя Коломия-Косів-Жабє. На жаль вона так помалу будуєть ся, що йдучи в дотеперішнім темпі дійде до Жабя хиба за яких десять літ; тепер ледви вона під Буківцем у Ясенові Горішнім.
При добрих дорогах підніс би ся значно туристичний рух у косівські гори, що визначають ся не лише красою, але й легким доступом. Там можна майже на кожду гору виїхати конем, а провалів, в яких би туристи пропадали, як деинде, зовсїм нема, хиба що хто вмисно шукав би за такою скалою та бердом.
Косівський повіт належить до таких, що не має донинї одного кільометра зелїзниці.
Володимир Гнатюк 30. X. 1913