Пам’ять серця: Чому курличуть журавлі

У Горішньому куті села Хімчина проживає найстаріший фронтовик, учасник Другої світової війни Іван Сефетович Романюк. Часто йому сняться події тих страшних днів. Він з великим сумом згадує військових побратимів, які загинули на полі бою, і тих, хто вже у мирний час відійшли у вічність. Іван Романюк часто згадує, як в одному з боїв його було поранено.

Іван Сефетович, демобілізувавшись з армії, неподалік хатипосадив горіхи. Нехай ці дерева, думав фронтовик, будуть пам’яттю про тих земляків, які не повернулися з фронту. На День Перемоги Іван Сефетович кожного року вдягає костюм з бойовими нагородами. 22 червня він молиться за всіх, хто пройшов дорогами війни, за їхнє здоров’я і за тих, що відійшли у вічність.

Спливли роки… Інеєм сивини вкрилися скроні. Та бувалий воїн і нині в строю, порається з дружиною на городі, а допомагає йому онучка Орися і правнук Іванко. І.С.Романюк вбачає найвищу насолоду у вихованні майбутніх охоронців Вітчизни.

— Нелегку дорогу життя довелося пройти нашому поколінню, — розповідає Іван Сефетович. — Вірю, що ви будете гідними продовжувачами справи батьків і дідів. Добре, що теперішня молодь займається спортом, готується до служби в армії.

Іван Сефетович любить бувати серед людей. Знову, наче журавлиною піснею, пропливають прожиті роки. Згадує дитинство, батька, його пораду: вчитися і жити заради щастя народу. Цей наказ він нині передає молоді.

Петро ОСТАФІЙЧУК,
с. Хімчин (Горішній кут).

Share