Заради щирої сльози

І досі захоплено пригадують кобаківчани, як сцена сільського клубу колись перетворювалася на театральну, а самі селяни — на талановитих акторів. І співчували щиро глядачі Анні з «Украденого щастя», жаліли і засуджували Варку з «Безталанної», разом з Наталкою чекали Петра із заробітків, коли дивилися «Наталку-Полтавку».

З 1922 по 1968 рр. поставлено близько 80 п’єс. Кобаківчани побачили постановки творів М.Старицького. М.Кропивницького, (Котляревського, І.Франка, М. Коцюбинського, Т.Шевченка, Марка Черемшини, Мірабо, О.Островського та багатьох інших.

1 листопада 1989 року з’явився аматорський театральний колектив «Ґазди», який устами героїв п’єс розповідав про побут, звичаї, Історію свого рідного села. А М.І.Равшер стала душею створеного нею колективу — була і сценаристом, і режисером-постановником, і звукорежисером, і актрисою, і гримером, і просто — порадницею.

В різні роки акторами-аматорами було поставлено чимало вистав. В складі фольклорного театру «Ґазди» налічувалося 490 осіб віком від 6 до 90 років. Зустрічали самобутніх акторів чернівецька, львівська та київська сцени.

Згодом після кількалітньої перерви відбулася постановка драми Марка Черемшини «Несамовиті». Актори розповіли глядачеві трагічну Історію, яка тісно, переплелася із соціальними колізіями.

А потім знову п’ятилітня перерва… А глядач з нетерпінням чекав на сцені «Ґаздів».

23 серпня 2009 року фольклорний театр «Ґазди» в оновленому складі знову розповів жителям села про кохання Марічки і Николая. Вперше «Ґаздами» стали цього року Тамара Марфей, Ігор Фенчук, Михайло та Василь Симотюки, Іванна Стеф’юк, Олександр Смєлік, Ірина Букатчук, Петро Захарук, Ілона Скоропанюк, Олег Чурук, Надія Церковнюк, Ганна Ткачук, маленький Антончик Фенчук та Настуся, що приїхала з Хмельниччини в гості до бабусі. Все це нові обличчя в «Ґаздах». Захоплено спостерігав глядач за історіями головних героїв, яких зіграли вже досвідчені актори.

Завіса закрилася. І до однієї з акторів підбігає заплакана дівчинка, маленька Оксанка, і через сльози каже: «Я не думала, що так буває… Ось це по-справжньому… Не думала, що так буває. Ось… Не те, що всякі там «Гаррі Поттери». Це свідчить про ге, що «Ґаздам» таки треба повернутися, грати знову і знову, їх чекає гостинна сцена!

Іванна СТЕФ’ЮК,
студентка ЧНУ ім. Ю.Федьковича.

Share