Дороги: ой нема, та й нема… та й не буде?

Напевно, працівники Івано-Франківського облавтодору в ці дні ставлять свічки у всіх церквах Прикарпаття. Просять Бога, аби якнайшвидше випав сніг, вкрив вибоїни на дорогах і врятував їхню службу від праведного гніву автомобілістів і всіх небайдужих. Бо ті все літо не давали їм спокою, і навіть восени не вгомоняться — мітингують, перекривають дороги.

Наприклад, жителі Косова вже втретє цього року проводять протестну акцію з вимогою відремонтувати автошляхи. Під час перших двох їм, звичайно, не обіцяли побудувати на Косівщині автобани, але божилися, що бодай ямковий ремонт на основних напрямках зроблять. Не зробили. Тому знову вийшов невдоволений люд на міський майдан.

Це можна розцінити як акт відчаю, бо зима вже стоїть на порозі. Тому про масштабний ремонт доріг на найближчих півроку варто забути. Однак можна поглянути на віче, що зібралося 1 жовтня у Косові, з іншого боку — як на послідовну боротьбу громадян за свої права і логічну спробу нагадати владі загалом і чиновникам конкретних дорожніх служб, зокрема, про те, що вони не виконують покладених на них обов’язків і виголошених привселюдно обіцянок.

Щоразу акцію протесту ініціює безпартійний (він це слово підкреслює у розмовах з пресою і владою. — Авт.) молодий косів’янин Назар Александрук. Цього разу підтримати протестувальників прийшли навіть священнослужителі. Вони теж ходять і їздять нашими дорогами, вони теж — громадяни своєї країни, і того дня вирішили бути разом з небайдужими земляками. Окрім того, греко-католицькі і православні панотці разом з учасниками мітингу помолились за здоров’я усіх водіїв.

Перед початком віча провели «артпідготовку» у малому залі РДА. Тут відбулась погоджувальна рада. Обговорювали ситуацію, що склалась, шукали компромісне рішення.

Тримати оборону довелось відповідальним працівникам виконавчих органів районної влади, яких очолював перший заступник голови РДА Іван Грималюк. Він зазначив, що у районі найбільша проблема з ремонтом доріг державного значення і загального користування. Причина одна — немає коштів.

Відтак слово надали начальникові Івано-Франківського облавтодору Михайлові Павлюку. Йому дісталась драматична роль Олександра Матросова — довелось кидатись на амбразуру громадського невдоволення. По-людськи його було шкода, бо нахабно брехати, вочевидь, не вміє, а обіцяти завідомо нездійсненне соромився. З його уст теж прозвучала традиційна відповідь: немає грошей, обласна служба автомобільних доріг працює у борг. За його словами, сьогодні реально виконати ямковий ремонт на двох напрямках: Яблунівському і Рожнівському. Це якщо погодні умови дозволять. За найсприятливіших обставин можна прогнозувати ремонт дороги ще й на Верховинському керунку. На цьому — крапка. Грошей нема. «І не буде!» — ці слова витали у повітрі, але кожен службовець боявся вимовити їх уголос, аби його не звинуватили у дискредитації чинної влади, представником якої він також є.

Протестувальників не задовольнили нечіткі відповіді, тому пустили в бій важку артилерію у вигляді представників районних організацій опозиційних партій. А в резерві припасли потужний бронебійний снаряд — нардепа від ВО «Свобода» Руслана Зелика. Останній почав допитувати Михайла Павлюка, наче розвідник — спійманого «язика»: куди поділись 89 мільйонів гривень, які, за інформацією народного обранця, цьогоріч держава запланувала виділити Івано-Франківській області на ремонт доріг? Відповідь держслужбовців була з лінгвістичним акцентом. Вони обережно натякали присутнім на суттєві семантичні відмінності слів «запланували» і «виділили».

Протестуваньники не вгавали. У людей накипіло. Вони почували себе обдуреними, і не хотіли ними бути. На Михайла Павлюка націлили об’єктиви відео-камер кількох телеканалів і змусили його дати тверде слово, що вже цього дня, 1 жовтня, на вказаних ним перших двох напрямках ямковий ремонт розпочнуть і в стислі терміни зроблять.

Після цього дійство перемістилось на майдан, де кожен охочий зміг сказати про вітчизняну владу усе, що думає. Думали погано. Щоправда, дійшли висновку, що прийшли не зовсім за тією адресою, бо вирішення цих проблем потребує величезних коштів, які виділяють на рівні держави. Тому логічніше проводити такі акції не під райдержадміністрацією, а під стінами Кабміну або, хоча б, перед дверима облавтодору.

Після цього активісти зробили те, що обіцяли — перекрили рух на автошляхах державного значення. Цікаво, що деякі водії, загалом схвалюючи акцію, наполягали, щоб їх пропустили через живий шлагбаум. Але протестувальники робили виняток лише для карет швидкої допомоги, пожежних і міліцейських автомобілів, пропускали також водіїв-інвалідів. Деякі кермувальники, які застрягли у «корку», нервували і злостилися. «Та ми ж для всіх це робимо, а не для себе», — мусили виправдовуватися небайдужі люди, які облишили всі свої нагальні; справи і під пронизливим холодним вітром курсували пішохідними переходами.

У приватній розмові зі мною ініціатор усіх трьох акцій Назар Александрук сказав: «Я не хочу, щоб мій син, коли виросте, запитав мене: «Тату, чому ти мовчав, чому нічого не робив?» — а я не знав, що йому на це відповісти».

Як добре, що серед нас є люди, які замислюються над такими питаннями. Як зле, що таких людей в Україні мало.

Аліса Мудрицька
«Гуцульський край», №41, 2013 рік

Фотографії з громадська акція «Зима наступає — доріг немає».