«Косичка» для побратимів…
Плакала сьогодні, не знаю чи хтось бачив, але руки тряслися добре…
Дзвонить мені Віталій Мацьоцький та питає коли буду в Павлограді щоб пересіктися проїздом та попити кави… Зустрілися, каву не пили, каже ану пішли тобі покажемо чергову машину для військових, іду, бачу на лаветі цього коня просто, обмацаю руками все залізо яким обшитий карказ, облизую поглядом на нову ходову та файні болотяні колеса..
Подумки завидую тим хлопцям що отримають, бо саме на вчора нам треба для завдань таку прохідну машину, АЛЕ, Бурдяк Андрій просто дає мені ключі в руки та показує надпис на задньому склі «Косичка»…
В цей самий момент, коли я застигла з ключами в руці, дивлюся на неї, дзвонить командир роти… кажу йому, тоже тішиться бо є безпека та надійність а це успішне виконання наших місій і так вчасно як ніколи.
Андрій просто взяв свою машину, зремонтувава все що бачив та зробив бойового коня.
Я не така красномовна щоб описувати емоції, але обіцяю що зійде сонце, на нашому чистому від “сусідів” небі.
Дякую за вірних друзів та нелюдів які нас об’єднали!
Від 91 окремий протитанковий батальйон подяка Андрію!
