Марко Черемшина — класик української літератури
Історія української культури – драматична і часто трагічна, як і долі відчайдухів, які попри заборони і переслідування, у часи тотальної заборони всього українського, зуміли підняти національну культуру на високий рівень і навіть здійснити вплив на культуру світову.
13 червня 1874 року в селі Кобаки на Івано-Франківщині народився Марко Черемшина (справжнє ім’я – Іван Семанюк) – український письменник, громадський діяч і адвокат.
Марко Черемшина походив із селянської родини. Освіту здобував у Коломийській гімназії, згодом вивчав право у Віденському університеті. Після закінчення навчання працював адвокатом. В 1912 році відкрив власну адвокатську контору у Снятині, де активно займався громадсько-політичною, культурно-просвітницькою роботою – став заступником голови повітової «Просвіти», разом з Василем Стефаником організував у Снятині товариство «Сільський господар». Відомий тим, що надавав адвокатські послуги для бідних селян безкоштовно.
Паралельно з адвокатською практикою займається літературою: пише рецензії, переклади з французької, німецької, чеської, болгарської, польської, словацької, угорської мов, власні новели і поезії. Крім Марка Черемшини підписувався також як Василь Заренко, Марко Легіт. Дебютував з драмою «Несамовиті», яка так і не була поставлена, хоча й отримала схвальні відгуки. Але найбільше слави йому принесли збірки новел «Карби», «Село вигибає» та «Верховина» (остання вийшла посмертно).
Його літературна діяльність зосереджувалася на змалюванні життя гуцулів, покутських селян, їхніх страждань, боротьби за гідність і справедливість. Писав емоційно, реалістично, з глибоким співчуттям до звичайного хлібороба. Разом із Василем Стефаником і Лесем Мартовичем Черемшина входить до умовного літературного угрупування пимсьменників-модерністів «Покутська трійця», бо усі вони походили з цього регіону і сформувалися під безпосереднім впливом Івана Франка.
Також їх об’єднувала тематика селянського життя, глибоке психологічне проникнення і любов до рідного краю. Черемшина не мав гучної слави за життя, не прагнув до центру літературного процесу, але його твори стали класикою української літератури.
У Снятині діє літературно-меморіальний музей Марка Черемшини, а також збережений його будинок. У Кобаках і Снятині йому встановлено пам’ятники.
