Прощук Михайло Іванович

2 Березня, 2025 · Люди, Села

З глибоким сумом повідомляємо про смерть нашого Героя — Прощука Михайла Івановича 16.11.1999 року народження, мешканця села Космач.

Після строкової служби Михайло став учасником АТО. А з початку повномасштабного вторгнення окупанта на українську землю, Михайло залишив свою домівку та став на захист Батьківщини, з честю виконував свій військовий обов’язок.

Михайло народився 16 листопада 1999 року. Зростав світлою, доброзичливою, обдарованою, допитливою дитиною. У п’ять років він уже впевнено читав і писав, легко засвоював нові знання і справлявся з усім, за що брався. У школі Михайло вчився дуже добре: протягом дев’яти років отримував похвальні грамоти, вирізняючись природною здібністю до навчання.

У шостому класі він проявив особливий інтерес до музики і вступив до музичної школи. Його старанність і талант швидко дали результати: Михайло брав участь у конкурсах і неодноразово здобував призові місця. У 2015 році він закінчив Космацьку ЗОШ І–ІІІ ступенів.

Восени того ж року вступив до Львівського музичного коледжу імені С.П.Людкевича. Тут він здобув кваліфікацію молодшого спеціаліста за спеціальністю «музичне мистецтво». Отримав фах артиста оркестру (ансамблю), викладача мистецьких навчальних закладів і керівника оркестру.

Після завершення навчання у 2019 році Михайло став до лав Збройних сил України. Строкову службу проходив у місті Василькові на Київщині, у частині А0704. Того ж року юнак підписав контракт і продовжив службу у військовому оркестрі.

Послухати гру Михайла на цимбалах:

На початку повномасштабного вторгнення Михайло став на захист України. Під час оборони міста Василькова молодий воїн отримав поранення в обидві руки. Після операцій і лікування повернувся на службу.

Грав у військовому оркестрі і водночас входив до складу мобільної групи зі збиття ворожих «шахедів». За період служби у Василькові Михайла Прощука нагородили медаллю «За військову службу Україні», відзнакою Президента України «За оборону України», та відзнакою Міністерства оборони України «За поранення» (вона ще має назву «За жертву крові в боях за волю України»), а також молодий воїн отримав статус учасника бойових дій.

У 2024 році Михайло перевівся до радіотехнічної частини А1822 у місті Мостиська Львівської області, де служив оператором радіолокаційної станції.
Восени того ж року підписав контракт із 79-ю окремою десантно-штурмовою бригадою і став оператором першого аеромобільного взводу другої аеромобільної роти аеромобільного батальйону (в/ч А0224).

Михайло воював на Курахівському напрямку Донецької області. 26 лютого 2025 року він загинув під час виконання бойового завдання у селищі Розлив Волноваського району. 7 травня 2025 року Указом Президента України його посмертно нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

Паралельно зі службою Михайло встиг вступити до Національного університету «Львівська політехніка» за спеціальністю «програмування», закінчив два курси. У свій останній день життя він дистанційно склав фінальний іспит і закрив сесію.

Михайла згадують як надзвичайно добру, ввічливу та виховану людину. Він завжди залишався позитивним і світлим – «нашим промінчиком сонця», кажуть про нього побратими.

Він любив своїх рідних, любив свій дім, природу, тварин, особливо – спів птахів. Талановитий, молодий, добрий і дуже миролюбний, Михайло Прощук пішов на війну захищати Україну без примусу, за покликом серця, керуючись відчуттям справедливості, бо не зміг би вчинити інакше.

В бою за Україну, її свободу і незалежність Герой отримав поранення і був змушений проходити лікування, після чого повернувся до захисту України. Тепер клята війна забрала життя нашого односельчанина.