«Мій старший брат — герой!»
«Я завжди знала, що мій брат найкращий у світі, а тепер, коли він на Сході бореться за нашу Батьківщину, впевнено можу сказати, що мій старший брат — герой. Адже його героїзм не проявляється в словах, а в діях», — з гордістю каже Оксана Дмитрівна Козменчук.
Василь Дмитрович Козменчук народився 13 січня 1988 р. в селі Хімчині. З дитинства був енергійним, веселим, дружелюбним. Початкову освіту здобув у рідній Хімчинській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів, а після закінчення — 10 місяців служив у Київській військовій частині №3030 Внутрішніх військ України. Вищу освіту не здобував. Працював за кордоном та в Україні, а також на судні.
Під час четвертої хвилі мобілізації був призваний в зону антитерористичної операції.
«Перш ніж Василь пішов в зону АТО, йому прийшло три повістки, коли був на роботі за кордоном. А вже 18 лютого пішов на війну. Спочатку два місяці перебував на навчанні у Львові, Чернівцях і Миколаєві. У квітні його перевели на передову в Луганськ, де знаходиться і зараз, — розповідає Оксана Дмитрівна. — Брат телефонує дуже рідко, про себе розповідає мало. Постійно наголошує нам з мамою, що їм не можна розповідати рідним, що там коїться. Але ми й так чуємо по голосу, що він знервований і змучений. Єдине, що нас втішає, що Василь має все необхідне: каску, форму, бронежилет, автомат, медикаменти — все йому дали відразу.
Кілька тижнів назад, брат сказав, що їх відпустять у серпні на 10 днів додому. А зараз впевнений, що якщо й відпустять, то — у вересні, бо важка ситуація. Перебування в зоні АТО дуже змінило нашого Василя. Все частіше він каже нам, що любить, що хоче вже швидше обійняти. Раніше такого не було. Ми дуже чекаємо Василя. Часто згадуємо той день, коли він з армії повернувся. Тоді літо було. Ми з мамою на городі грядки сапали. А тут дивимось, якийсь чоловік у міліцейській формі йде. Мама розхвилювалася, а потім зрозуміла, що то тато у формі, а за ним йшов брат. Ми були такі щасливі тоді. Я надіюся, що й тепер, коли він повернеться, все знову буде добре!».
Руслана Гостюк
«Гуцульський край», №30, 24.07.2015 року
