Найкращий пам’ятник — не черствіти душею

По всій країні планують, а подекуди вже встановлюють пам’ятники героям Небесної Сотні, але їх зруйнує плин часу. Пам’ять про героїв має бути вічною. її треба передавати з покоління у покоління, адже ті, хто загинув під час Євромайдану, заслужили на вічну повагу. Вони поклали своє життя за нас з вами, щоб ми і наші нащадки жили в кращій державі, були вільними. Люди героїчно йшли під кийки і кулі, не боячись смерті, а дивлячись їй у вічі, мріяли, що все зміниться навколо нас, а головне — ми змінимо себе.

Але чи спроможні ми сплатити свої борги перед Небесною Сотнею? Ламати систему можна довго, але почати мислити чесно, вільно й по-новому треба швидко. Ми фінансово підтримуємо сім’ї героїв, які загинули в бою з антихристом (довго підбирав слово, яким назвати тих, хто вбивав і калічив людей на майдані, і зважаючи на те, що нецензурне слово не опублікують зупинився на «антихристах»). Герої заслужили, щоб їхні сім’ї жили забезпечено і безтурботно. Але чи складемо ми основний іспит перед своїми дітьми, а головне — перед дітьми-сиротами, які втратили своїх рідних на Майдані? Чи зможуть діти у майбутньому не знати таких слів як «корупція», «хабар», «кумівство» і «блати»? Чи зможуть вони вступати у ВНЗ за «знання», а не за «бакси»? Хто в наших судах буде перемагати: закон чи гроші? Чи збагнуть лікарі, які беруть гроші при народженні дитини, що поява нової людини є великим даром Божим, а вони покликані виконувати велику місію допомоги, і за це не можна брати плату? Чи можна буде працевлаштуватись чесно й відкрито, а не за допомогою «широких плечей»? Є багато запитань, на які ми з вами зобов’язані відповісти своєю щоденною працею, а точніше — маємо йти війною проти темного сьогодення задля світлого майбутнього. Кожен з нас має взяти участь в побудові нової України —європейської країни, де будуть дбати про людей. За це боролись люди на Майдані, за це загинула Небесна Сотня. Наші здобутки стануть найкращим пам’ятником і подякою для полеглих.

В моєму рідному Косові вже перейменувапи вулицю на честь героїв і планують встановити пам’ятник. Але… в сороковий загальнодержавний жалобний день у місті лунала музика й відбувалися дискотеки.

Нам треба так багато зробити, щоб спокутувати свій борг перед загиблими, а ми не можемо просто віддати їм шану і навіть у час Великого посту не хочемо обмежити розваги. Герої не вмирають! Це ми черствієм. Слава Героям!

Назар Александрук
(безпартійний),
м. Косів.

«Гуцульський край», №15, 11.04.2014 року

Share