Не вчіть нас жити!

Минулого літа я був у Ялті і розговорився з місцевим жителем. Я розмовляв українською і повідав йому, що родом з Івано-Франківської області, з Гуцульщини. Співрозмовник одразу ж заявив: «Так ти же бандеровєц», на що я відповів: «Так, бандерівець, горджуся цим і поясню вам,чому». Навів такий приклад: «От уявіть собі, що земна куля — це багатоквартирний будинок. Ви живете в двокімнатній квартирі (Україні), а на вашому сходовому майданчику живе в чотирикімнатній квартирі здоровенний нахаба, який прийшов до вас у помешкання, дав вам копняка, і сказав: «Сиди у вуглі і не гавкай, а я тобі буду розказувати, як жити». То що б ви з ним зробили?». Співрозмовник відповів:   «Та я би його роздер…».

Тоді я і сказав: «Отак робили бандерівці з чужинцями».

Вони сказали: «Ніхто в нашому краї не буде розказувати, як нам жити, не буде нас принижувати і знущатися з нас». Ми ще на цю тему поговорили 15 хвилин, після чого Микола подивився на мене і сказав: «Ти знаєш, я все зрозумів. Хлопці, я з вами, і всім друзям і знайомим буду розказувати, як воно було насправді, а не як нас учили 70 років і по даний час». Ми потиснули один одному руки і розійшлися як хороші приятелі.

Чому я згадав цю історію? А тому, що і на 21-му році незалежності України цей здоровий сусід-загарбник, який свої маєтки нажив тільки загарбницьким шляхом, знову хоче поставити нас на коліна, встановлювати на моїй Богом даній землі свої правила та принижувати мене.

Пригадайте недавні події. Як тільки Україна обрала європейський шлях, наш сусід, який називає себе братом, почав істерично робити все можливе, щоб Україна не робила так, як вони того не хочуть. Почали закривати митниці, блокувати наші товари, одним словом, і далі ставити нас на коліна. І що ви думаєте? Поставили! Всіма правдами і неправдами — поставили. Але не народ, а нашу владу, яка своєю безглуздою політикою довела Україну до зубожіння і на колінцях поповзла до Кремля, щоб той дав грошей залатати бюджетні дірки, і за гарантіями, — щоб у 2015 році виграти чергові вибори.

Звичайно, що таких гарантій Європа не могла їм дати, і грошей давала стільки, скільки, вважала за потрібне, а нарешті сказала, що треба менше красти, ліквідувати корупцію, яка згори донизу опутала державу, тоді і гроші будуть. Це не сподобалося нашим чиновникам. Ну як, можна будувати дорогу чи будівлю, щоб не було для них відкатів чи хабарів?

Так, багато з нас каже: «Ми вже повстали у 2004 році. І що з того?». Можливо, в цих словах і є рація, але подивімося з другого боку. Ми вже навчені 2004-м роком, і коли до влади прийдуть нові люди вибрані демократично, по-європейськи, то я сам вас, краяни, прошу, за півроку, якщо побачимо, що щось не так, то вибираймо до того часу, поки не прийдуть ті люди, які дбають за український народ, за українську націю, чесні, справедливі, щоб ми гордилися ними, і весь світ знав, хто такі українці. Щоб наші предки, які воювали за Україну, які були виселені, які були замордовані голодом, в катівнях НКВД — гордилися за нас з того світу.

В 2004 році найбільше повстала молодь, яка не бачила комуністичного минулого. І зараз прошу: не спіть, виходьте на майдан, якщо ви бачите своє майбутнє в цивілізованій європейській державі, а не в азіатському союзі, де ми вічно будемо на колінах перед Кремлем. Виходьте всі, бо найбільша зараз біда в українців — це байдужість і наш «кухонний патріотизм». Ні, допоки ми не вийдемо проти бандитської влади, нічого в нас не зміниться. Допоки ми не вийдемо на майдан в кожному містечку, області, столиці і не відстоїмо свої права і думку, доти з нами будуть поводитись як з бидлом, і не буде ні в нас, ні в наших дітей майбутнього.

Слава Україні!!!

Юрій Яким’юк,
депутат районної ради.

Share