Про це забувати не можна
Жоден великий європейський народ не має і десятої частини такої страшної і сумної історії, як український. Московити споконвіку становили політичну і культурну загрозу українцям, не даючи їм самостверджуватися як суверенній незалежній нації.
До XX століття Російська імперія збільшилась у 106 разів. З 1228 по 1426 роки Московія провела 160 загарбницьких війн.
В історії України було два періоди, під час яких найбільш чітко виявилась негативна роль північного сусіда.
Перший — після 1654 р., коли знесилена сторічними війнами з Польщею, Туреччиною, Кримськими ханами України підписала в Переяславі угоду з Московією про військову та дипломатичну допомогу проти спільних ворогів. Нею Московія визнала Україну самостійною державою з власним урядом, армією, грошима, визначеними кордонами. Як вона дотримувалася умов тієї угоди — загальновідомо.
Другий період — агресія більшовицької армії проти суверенної УНР (1918 р.), незалежність якої визнала Росія на чолі з Леніном, котрий потім казав: «Потерять Украйну — потерять голову».
Не можна тут не згадати про репресії проти України до та після Другої світової війни.
Знищення цивільних українців царським режимом почалося після повстання гетьмана Мазепи 1708 р. і вартувало жителям
батурина 20 тисяч жертв.
1720 р. Петро І видає указ про заборону друкування книг українською мовою. 1769 р. — священний синод Росії наказав вилучити у населення українські букварі та українські тексти церковних книг.
1775 р. — була знищена Запорізька Січ і закриті українські школи при полкових козацьких канцеляріях. 1817 р. — закрито в Києві один з найстаріших у Європі навчальних закладів — Києво-Могилянську академію. 1847 р. — розгромлено Кирило-Мефодіївське братство. 1863 р. — опублікований Валуєвський циркуляр про заборону видання книг українською мовою. 1876 р. — вийшов Емський указ, що забороняв ввезення українських книг з-за кордону, український театр та українські пісні.
1914 р. — проголошено указ Миколи II про заборону української преси. Так царська імперія душила українську культуру.
Відомо, що в період між 1654 га 1914 рр. загинуло 15 млн. українців, а за 1914-1946 рр. — ще 30 млн. Голодомор 1932-1933 рр. знищив майже десять мільйонів людей. Особливо постраждали східні та південні степові райони, які потім були заселені росіянами.
У 1939-1940 рр., так зване звільнення Західної України обійшлося нашому народу в 50 тисяч жертв, зокрема представників патріотичної інтелігенції.
Особливо багато знищено українців на початку війни, в тюрмах і таборах. Війна 1941-1945 рр. забрала не менше двох мільйонів українців. У німецькому полоні (а хто вижив — у ГУЛазі) загинуло 1 мільйон 45 тисяч наших громадян. По селах та містах України — ще три мільйони цивільних осіб.
Протягом 1941-1944 за невідомих обставин зникло 1 мільйон 500 тис. українців.
За 1941-1942 рр. евакуйовано примусово близько 1 млн. 600 тис. громадян України на Урал, до Сибіру, Середньої Азії та Казахстану.
Старше покоління, яке пережило голодомори, Другу світову війну, репресії, переселення у Сибір, про це забути не може.
Молодшому поколінню потрібно знати правду з історії України, бути духовно багатим. Кожен мусить усвідомити: я — не раб і не менший брат, а господар на своїй, Богом даній землі, ім’я якій — Україна.
В. Тарабас,
смт. Кути.
