Боєць АТО з Пістиня: «Я тричі мав померти, але вижив!»

5 березня в Косові зустрічали бійця Віталія Василащука (24 роки) із щасливим поверненням із Дебальцівського котла.

Спочатку на колегії Косівської РДА його привітали керівники району – Михайло Шатрук та Зеновій Томащук, а згодом в мотоклубі «Хайлендерс» Віталія вітали родичі та друзі, адже він сам захоплюється мототехнікою. Під час святкування боєць не вживав алкоголь, адже ще проходить курс лікування після поранення від обстрілу «Градами», але розповів, що загалом почувається добре і зараз прагне відпочинку, щоб набратися сил. Назад в зону АТО повертатися не хоче, адже тричі міг загинути, але, на щастя, все обійшлось.

Після закінчення Пістинської ЗОШ в 2011 році, Віталій Василащук пішов на строкову військову службу. В Київській області він освоював професію військового зв’язківця. Відслуживши один рік у армії — підписав контракт на три роки. На третій рік контракту, почався відбір на екіпаж для спеціального зв’язкового «БТР-80» (К1-Ш1) нового покоління і Віталій потрапив в цю команду.

Після модернізації бронетранспортера в Києві, їх направили в Краматорськ, де Віталій прослужив два місяці. Згодом їх відправили на Дебальцеве, адже там був розміщений штаб АТО і звідти здійснювалось командування в секторі С, а також керували артилерійськими військами. Віталій Василащук забезпечував військовий зв’язок в цьому секторі за допомогою стільникових телефонів фірми «Моторолла» та інших видів радіо зв’язку. Так як апаратура була сучасна і складна в користуванні, то окрім Віталія нею ніхто не вмів користуватися. Всі 8 місяців, які він провів в зоні АТО, Віталій готував собі заміну, щоб піти на ротацію, адже контракт закінчується в березні 2015 року.

«Моя військова частина А 04-15, другий польовий об’єднаний вузол зв’язку. В Дебальцевому я був в депо, на зв’язковому БТРі довелось їздити багато по місту та околицях. Поранення я отримав в секторі С при обстрілі, коли біля нашого окопу розірвався снаряд «Граду» і мене зачепило осколками. В зоні АТО я провів 8 місяців, адже поїхав одним із перших. Загалом таких спеціальних зв’язкових БТРів було 5 і кожен був відправлений в іншу область зони АТО. З усіх цих п’яти бронемашин із системами новітнього зв’язку залишився лише наш, а всі інші вже знищені терористами. Екіпажів із живими бійцями, на жаль, залишилось лише два – мій та ще один.

Коли розірвався снаряд «Граду», то поранило також і мого друга — він згодом помер. З нашого табору нас відвезли до сусіднього. Там мені перев’язали голову, вкололи знеболююче і надали першу медичну допомогу. Але в цей другий табір також влучило два снаряди «Граду», — на щастя, нікого не зачепило. Згодом мене відправили лікуватися в Артемівськ, де мені зашили голову. А потім в харківському госпіталі зробили ще одну операцію і дістали осколки із голови та горла, де один із осколків пройшов в двох міліметрах від сонної артерії. Із Харкова мене відправили лікуватися у Вінницю.

Спочатку я був в реанімації, а потім вже на стаціонарному лікуванні. Потім пройшов військово-лікарську комісію і мене на 45 днів відправили у відпустку за станом здоров’я. Гроші за контрактом платили вчасно і під час лікування я отримав всі відповідні виплати. На лікуванні я вже чотири тижні, але попереду мене чекає ще одна операція для видалення осколка з мозку — це буде найважче випробування для мене» — розповів Віталій Василащук.

Тарас ПАСИМОК