У Середньому Березові відбувся кінний фестиваль «Березівське Ранчо» в пам’ять загиблого прикордонника Яреми Перцовича
5 липня в урочищі Татарівка на Березівському Ранчо відбувся благодійний кінний фестиваль, який зібрав конярів з усієї Гуцульщини та гостей з інших регіонів. Захід присвятили землякові, який загинув під Маріуполем у перші місяці повномасштабної війни.
Ярема Перцович народився в Середньому Березові 24 липня 1972 року. З початком повномасштабної війни пішов служити в обслузі протитанкових ракетних комплексів прикордонної застави швидкого реагування «Новотроїцьке» Східного регіонального управління Держприкордонслужби.
Загинув у березні 2022-го під Маріуполем, виконуючи бойове завдання. Фестиваль назвали на його честь і того дня про нього не забували, хоч свято й вийшло галасливим і живим.
Перше, що вдаряло в очі, коли заходиш на поле, — це коні. Їх було так багато, що очі розбігалися. Одні стояли прив’язані біля стійки і байдуже жували сіно, ніби навколо нічого не відбувається, інші дрімали просто стоячи, похнюпивши голову, поки поруч гримить музика й гомонить натовп.
А були й такі, що явно любили увагу – щойно хтось підходив із телефоном чи фотоапаратом, кінь наче випростовувався, задирав голову і завмирав, як на замовлення.
Змагання — це окрема історія. Манеж обступили так щільно, що задні тягнулися навшпиньки, а діти пролізали наперед попід руками дорослих. Учасники демонстрували силу та витривалість своїх тварин, виконуючи завдання з перевезення вантажу. Після завершення всіх етапів визначили переможців, яких нагородили медалями. Водночас відзнаки за участь отримали й усі коні, які долучилися до змагань.
Ярмарок був такий, що годі було пройти, не зупинившись хоч раз: карпатський крафт, атракціони, стійки з різними виробами, хтось продавав власноруч зроблені гуцульські сири, хтось — півників і солодку вату. Люди торгувалися, сміялися, знайомі зустрічали знайомих і зупинялись поговорити просто посеред проходу, тримаючи в одній руці тарілку з шашликом, а в другій телефон для фото.
Коли вже всіх нагородили, а коней забрали у спокійні місця для відпочинку, почалася друга частина фестивалю. «Етно-вечірка» заставила людей підспівували, дехто пританцьовував просто на траві, старші сиділи осторонь на розкладних стільцях і теж не втримувались підтупувати ногою в такт.
І все ж, попри весь цей гамір і веселощі, було відчутно, заради чого це все відбувається. Впродовж всього дійства по території фестивалю ходили люди зі скриньками для збору коштів для військовослужбовців ЗСУ. Навіть найменші гості свята радо ділилися своїми кишеньковими задля важливої справи.
Ніхто не відводив очей, коли скринька проходила повз, навпаки, тягнулися за гаманцем чи кишенею, щоб зробити пожертву. Свято вийшло гучне та веселе, але воно було заради пам’яті. І в Середньому Березові того дня це розуміли всі, від найменших до найстарших.
Автор статті Павлюк Віолетта,
студентка 3 курсу факультету журналістики Львівського національного університету ім. Івана Франка.
[…] Автор статті Павлюк Віолетта, студентка 3 курсу факультету журналістики Львівського національного університету імені Івана Франка. […]
[…] Автор статті Павлюк Віолетта, студентка 3 курсу факультету журналістики Львівського національного університету імені Івана Франка. […]