Минули роковини з дня загибелі Назарія Дмитровича Ватаманюка
Народився маленький рожнів’янин Назарчик теплого сонячного дня 8 липня 1992 року у сім’ї Дмитра та Оксани Ватаманюків.
Його дитинство пройшло в рідному селі — разом зі старшою сестричкою Наталією і сусідськими дітлахами. Незважаючи на те, що був хлопчиком, мав спокійний і лагідний характер. Був товариським, завжди готовим прийти на допомогу та підтримати інших у важкі моменти. Його доброта і щирість завжди збирали довкола себе багато вірних друзів.
У 1998 році Назарій став учнем Рожнівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів (нині — Рожнівський ліцей «Гуцульщина» ім. Ф. Погребенника), яку закінчив у 2009 році. Шкільні роки Назара були насиченими та яскравими. Вчителі відзначали його старанність і відповідальність у навчанні. Він завжди виконував домашні завдання, не боявся запитувати і прагнув знати більше. Брав участь у різних спортивних змаганнях, де повсякчас демонстрував свій спортивний дух і командну фу.
Його захоплення спортом стало відображенням і його характеру — дисциплінованого, наполегливого та цілеспрямованого.
У 2010 році Назарій Ватаманюк опинився у сонячній Одесі, де проходив строкову службу до 2011 року, служив у 11-й бригаді імені Михайла Грушевського — військовому з’єднанні Національної гвардії України, що перебуває у складі Південного оперативно-територіального об’єднання. Назар повсякчас демонстрував велику відданість і патріотизм, його сім’я завжди пишалася його вибором служити у війську.
Після демобілізації із ЗСУ і до 2014 року Назарій служив у Національній поліції міста Києва. Після звільнення майже 8 років працював у мережі супермаркетів АТБ. Він любив свою роботу, рідних, життя та Україну. Саме з почуття обов’язку та честі, які були йому притаманні, у 2023 році він пішов на війну.
Назарій завжди залишався відданим своїм принципам і патріотичним почуттям, незалежно від місця служби чи роботи. Його життєвий шлях відображає силу
духу, мужність і непохитну віру у справедливість, яка завжди була основою його дій.
Мав позивний «Отаман». Служив у 3-й окремій штурмовій бригаді, у складі 2-ї штурмової роти, 2-го штурмового взводу, 1-го штурмового батальйону. Він був стрільцем-снайпером 2-го штурмового відділення підрозділу «Азов». Спершу перебував на навчанні у Рівному, де здобув необхідні військові навички. Після навчання разом із побратимами служив у Херсоні. Потім його направили до одного з найгарячіших місць бойових дій — пекельного Бахмута, де й обірвалося молоде життя.
Назарій Ватаманюк загинув смертю хоробрих 1 липня 2023 року, залишивши по собі незабутню пам’ять і глибокий сум у серцях рідних, друзів і побратимів. У той трагічний день він разом зі своїм підрозділом виконував завдання в зоні активних бойових дій. Назарій, як стрілець-снайпер, проявив виняткову відвагу та рішучість, захищаючи Україну від ворога.
За героїзм і самопожертву Назара нагородили відзнакою тодішнього Головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного — Золотим хрестом. Цією нагородою відзначають осіб рядового і сержантського складу за успішне виконання бойових завдань. «Золотого хреста» отримують також військові, які за відсутності офіцера взяли на себе командування діями бойового підрозділу.
Пам’ять про Героя з Рожнова житиме в серцях його рідних, друзів і побратимів. Його відвага та самовідданість стануть прикладом для майбутніх поколінь. Він був справжнім патріотом, який до останнього подиху захищав рідну землю. Його жертовність і непохитна віра у перемогу надихатимуть всіх нас на нові звершення в ім’я України.
Рожнівська сільська рада.
