Світлина, що викликає захоплення!
Один з найстаріших відомих знімків, зроблених у Косові. Це 1894 рік! Колоритну сцену зафіксував чеський фотограф Франтішек Ржегорж.
Припускаємо, що герої світлини – гуцули, які приїхали до Косова на базар. У кінці 19 століття він розміщувався на площі Ринок (тепер Майдан Незалежності).
Косів. 1894 рік.
Очевидно, події відбуваються влітку: яскраве світло, відчинені вікна будинків, поверх сорочок в жінок немає верхнього одягу. Та й обличчя засмаглі від сонця)
А що це за головні убори на молодицях? Не хустки і не очіпки… Ніби якісь довгі шарфи
Перемітки
Такий аксесуар на Гуцульщині мав назву перЕмітка. У розгорнутому вигляді він нагадує довгий полотняний рушник. Носили його заміжні жінки. У минулі століття цей головний убір побутував у багатьох місцевостях України. Мав різний вигляд та способи пов’язування. Відрізнялися також регіональні назви. Наприклад, на Буковині казали рантух, рушник.
У селах косівського передмістя перемітки «рісували» – укладали поперечними складками як гофре. Такий убір заміжні жінки завивали навколо голови і підборіддя.
Заміжня жінка з села Вербовець у рісованій перемітці. 1931 р. Малюнок Олени Кульчицької. Ілюстрація з книги: Народний одяг західних областей / О. Кульчицька. – К.: Видавництво АН УРСР, 1959
Довгі кінці спадали на плечі. Перед пов’язуванням перемітки на голову вдягали тонкий луб’яний обруч «кєчку», навколо якого укладали заплетені коси. Зверху зачіски вбирали полотняний чепець а за ним – перемітку.
Який вигляд мали молодиці та старші жінки у такому головному уборі, дізнаємся також з малюнків художниці Олени Кульчицької.
З 1930-х років традиція носіння переміток стала занепадати, на зміну їм прийшли фабричні хустки.
Інші цікаві факти про одягові традиції передмістя Косова ви дізнаєтесь з нашої ілюстрованої книги. Ціна видання – 300 грн., надсилаємо поштою по Україні та закордон.
Висловлюємо подяку Богдану Павлюку та Богдану Петричуку за допомогу у підготовці матеріалу.
