Вишиває все своє життя

28 Грудня, 2023 · Мистецтво, Села

Василина Ільківна Тинкалюк народилася і мешкає у селі Вербовці. Не зогледілась, як 88 літ пролетіли, наче на крилах. А на життєвому шляху всього бувало: і голодомор нищив у 1946–1947 роках, і повоєнне лихоліття мордувало… Й досі пам’ятає жінка смак кожної травинки, якими рятувалися у 46—47 роках.

До школи у перший клас прийшли лише п’ятеро діток, серед яких — і семирічна Василина. Не було ні зошитів, ні книжок, ні ручок. У школяриків опухали від голоду ноги, але вони напрочуд чіпко хапалися за науку. Учитель навчав їх письма паличкою на піску.

Голодне повоєння забрало з життя матір. Дівчина ходила по хатах, аби виміняти за домашні речі хоч якихось продуктів.

За домашніми клопотами не проґавила особистого щастя: вийшла заміж за гарного хлопця Миколу. Молодята побудували в селі будинок, де зросли їхні дві доньки, і тепер є куди приїздити чотирьом онукам.

У шлюбі з чоловіком прожили 41 рік. Вже 16 років його немає, відійшов в інші світи. Одна дочка проживає у Рожнові, друга — у Франківську, але зараз — на заробітках в Іспанії. Василина живе з онучкою Тетяною, яка працює у Косівській ЦРЛ медсестрою. Василина Ільківна 22 роки пропрацювала на цегельнім заводі у селі Вербовці, була бригадиркою, керувала жіночим колективом.

Незабутнім став той вересневий день, коли я завітав до її обійстя. Праворуч від воріт горнулась мені до плеча червоносережкова калина, зліва щедро розгорнулася перед гостем заврожаєним віттям яблуня… Притулившись до рогу хатини, стояв з відром напоготові родовий колодязь.

З городу озвалася поважного віку жінка з повним відром свіжовибраних огірків: «Петрусю, я тут. Ходи сюди, підсобиш». Йду на город росяною стежкою і не можу збагнути: звідки ця жінка знає мене, адже я у Вербівці і в неї — вперше? Та ще й покликала так, як кликала колись тільки моя ненька, аж серце зойкнуло.

— Ой, вибачте мене, зодаль видалось, що це мій знайомий Петро прибув, — загомоніла господиня з привітною усмішкою на обличчі.

А вже на подвір’ї, ще не знаючи, хто я і чого зрання забрів до двору, вона гостинно припрошувала скуштувати плоди ЇЇ саду та городу. Розговорилися… Каже, що прожила нелегке життя, але цікаве і змістовне, надійною опорою в якому був чоловік Микола Миколайович. У затишній кімнаті майстриня показувала вишиті сорочки, з яких шість вишила для себе. Заворожують характерний геометричний орнамент, уміле вкраплення чорного кольору до червоного, гармонійне поєднання ромбиків, зірочок. Майстриня часто вишивала сорочки сільським молодятам на весілля. Вона все своє життя вишивала…