Живемо у складний час, але обставини інші
Мовне питання. Є люди, котрі стверджують, що ця проблема не на часі. Я категорично проти, бо якщо проблему не вирішувати, вона сама по собі нікуди не дінеться.
Не дарма в народі кажуть, що під лежачий камінь вода не тече. У наш час багато пам’ятників радянського періоду руйнують або утилізують. Але мовне питання неможливо кинути в рів і загорнути бульдозером. Його неможливо вирішити блискавично; на це потрібен час, і ми не маємо права його марнувати. Треба починати вже сьогодні, на побутовому рівні.
Хочу навести приклад з власного життя: я — житель села Старого Косова, але через життєві обставини народився у м. Караганді.
Маму вивезли на чужину малолітньою дитиною у 1947 році. Тато був засуджений за участь у партизанці. Я виростав у російськомовному середовищі.
У ті часи було поняття «син ворога народу». Коли у мене питали, ким я хочу бути, коли виросту, я гордо відповідав, що обов’язково стану моряком, бо хочу побачити весь світ. Мені неодноразово терпляче пояснювали, що я не матиму права виїжджати за кордон, навіть служити на кордоні, вступати у юридичний навчальний заклад, бо я — «син ворога народу».
Дитині самій розібратися у таких справах дуже важко, а татові і мачусі, котрі за часів другої Польщі отримали освіту «п’ять класів і коридор», — як вони мені казали, не вистачало знань допомогти мені зрозуміти, як діяти у житті в тих реаліях.
Тепер я хочу звернутися до вас, дорогі читачі! Ми живемо у складний час, але обставини тепер цілком інші. Перед вашими дітьми стоїть завдання: досконало знати державну мову, добре вчитися; і для цього немає ніяких перешкод. Від вас, і тільки від вас, залежить, чи буде дитина знати державну мову.
Можливо, ваші син чи донька дуже талановиті, але без ґрунтовних знань, без вищої, без фахової освіти вони себе в житті проявити не зможуть. І це відіб’ється не тільки на їхньому подальшому житті, а й на житті ваших онуків. Не залишайте своїх дітей сам на сам у бурхливому морі життя, бо їм буде важко розібратися у проблемах, бо вони втратять час, який неможливо повернути.
Давайте разом розглянемо історичний приклад. Після Другої світової війни Японія була в жахливому економічному стані. Протягом короткого часу вона піднялася і розцвіла, стала кращою та успішнішою за деякі держави-переможці.
Японія, яка не має природніх ресурсів, розцвіла і продовжує процвітати за рахунок інтелекту і працьовитості своїх громадян.
Без своєї мови, без розумних голів і працьовитих рук — народ приречений на зникнення з історичної і географічної карт світу.
Микола Лаюк,
с. Старий Косів, учасник АТО (ООС).
