Ворожбит з Кобак та його „чудотворні лікування“
В «Ділі» за 25 жовтня пише др. Іван Подюк зі Снятина таке: В селі Кобаках, Косівського повіту, живе 36-літній побережник Василь Сайнюк Іванця знахор. Служив у польській армії і приніс домів кілька лікарських інструментів, а решту придбав у Кобаках.
Нині орудує він кліщами до зубів, ріжними слухавками, шприцками і ґінекольоґічним знаряддям. Це вже не звичайний знахор, а на велику мірку дурисвіт і обманець. Раз удає спеціяліста внутрішних хоріб — то знов спеціяльно цікавиться жіночими хоробами. По 3 роках народньої школи живе прегарно.
Від нього не вийшла ні одна жінка, яка б не мала рака, боляка або хоч-би прища на своїх розродчих частях. Очевидно страшить, щоби нібито за коротке вилічення в його „санаторії“ цих недуг, видурити якнайбільше гроша. „Візита“ без зілля — 15–20 зол., з зіллям чи його ліками — кілька разів стільки.
Звуть його „кобацьким доктором“, сам себе реклямує „берлінським доктором“, бо ніби-то два роки практикував у Берліні. Це йому легко йде, бо з Кобак дійсно вийшло двох лікарів. З кобачан, ніхто його не відвідує, бо за добре його знають. Сусіди йому не шкодять, бо користають з хорих, які тижнями і місяцями кватирують в їх хатах, в його „санаторіях“ і „куруються“.
Їдуть сюди переважно тяжко хорі нераз милями, як на прощу. Найбільше зі Снятина. Щоби хорим у „санаторії“ не нудилося, справив їм 4-лямпове радіо. Хвалиться, що денний зарібок менший як 200 зол. — це тільки на кулешу. Користає з нього і ціла сітка посередників-натягачів, яких нібито тільки він потрафив вилічити і пхають йому хорих.
Якось автом спроваджено його на Балки і за два дні взяв, кажуть, 700 зол. За оглядини невилічно хорої заплачено лікареві в Снятині 6 зол., йому за ґаранцію життя і зілля — 54 зол., але хора не „хотіла“ жити і померла. 33-літня Е. Г., хора на запалення ниркових мидничок, полокала цілими тижнями сечевий міхур, доки хора не дістала ропне запалення мочевих доріг і обох нирок і очевидно — не було рятунку. Померла на зараження.
Подібні випадки повторились з 36-літною В. С., що померла від знахорського полокання, далі з одною хорою з Тучап, яка вмерла після двохденного „курування“, з E. С. з Підвисокої, хорою на рака, яку обіцяв вилікувати за 400 зол., що теж померла.
Очевидячки про гиґієну, відзаразнювання й балачки нема… Приготовлені собою або куплені в аптиках ліки продає за великі гроші. Яка ж солідність цих аптик у Кутах чи Косові, що стоять настіж перед таким ворожбитом? Уся околиця знає про його ошуканчу практику, а проте ні кобацька поліція, ні косівська влада його не тикає. А такий страшний стан тягнеться вже майже 10 літ.
І таких знахорів є щораз більше: від звичайних курпфушерів до гомеопатів включно, в роді п. М. Костієва. Коли вільно розлєклямованому авторові „Джінґісхан гряде“ під плащиком відчитів про Китай полювати саме на безнадійно хорих і делікатно кажучи, натягати їх на сотки — то чому не вільно обманювати нетямущих і простому знахорові?
Пощо було витягатиме зол. від темного на обоє очей каліки за „чудотворний“ аконіт, знаючи, що йому лише Бог поможе. Пощо, було хорій на розпадову туберкульозу легенів, вже догоряючій, спроваджувати кілька 10–15 грамових плящинок з гомеопатичними спіритусовими розчинами аж за 270 зол.? Вона й так померла.
А є й такі серед ошуканих гомеопатією, що соромляться признатись. Оттака-то язва кинулась і деморалізує села і містечка. Якби такий „кобацький бог“ і йому подібні, не сіяв довкола деморалізації, не обманював на сотки золотих свої жертви з небезпекою для їх власного життя, коли б не був нахабний і сидів тихо, то така їх діяльність може була-би ще небезпечніша.
Справді сором за людську темноту і використовування її в таких виїмково тяжких часах. Такі жалюгідні факти повинно знати громадянство, щоби на кожному кроці освідомлювати хорих і навіть, на жаль, інтеліґентів-легковірів перед ріжними такими „докторами“. Пораби припинити такі прояви ненормальности і здичіння.
З газети «Нове Село» 1933 рік.
Підготував Богдан Павлюк