Храмове свято у Смодній

Цьогоріч свято великомученика Дмитрія (за новим календарем) було особливим для жителів Смодної. Парафіяни місцевої церкви Іоакима і Анни 26 жовтня відзначили храмовий день.

Храмове свято завжди є очікуваним, радісним і величним. Нагадаю, що церква Іоакима і Анни побудована в XIX ст., має історичну цінність і є архітектурною пам’яткою національного значення.

Настоятель храму, митрофорний протоієрей, о. Михайло Ганущак провів урочисту літургію у співслужінні: з ігуменом Здвижинського монастиря, о. Ювеналієм Зінченком; митрофорним протоієреєм, о.Богданом Стефанківим — настоятелем церков у с.Уторопах і с. Малому Рожині; митрофорним протоієреєм, о.Степаном Губернатом — настоятелем церкви у с.Вербовці; протоієреєм, о.Миколою Будзаном — настоятелем церкви у с.Черганівці; протоієреєм, о.Тарасом Стефураком — священником церкви у с.Вербовці.

Під час храмового богослужіння відчувалася особлива аура святості й святковості, її підсилювало внутрішнє багатство храму — чудовий розпис, яскрава вишивка і багато живих квітів на церковному престолі.

Парафіяни ревно молилися за захисників і захисниць України, котрі оберігають наш спокій. Військовослужбовцям із села, яких багато зараз на війні, дякували за мирне небо над нами, молилися за їхнє швидке повернення додому з перемогою.

Смоднянська церква святих Іоакима і Анни — дуже гарна, всередині розкішно прикрашена. А тепер сільські офіродавці подбали ще й про благоустрій території. Парафіянка й касирка церкви Любов Кіщук розповідає: «Біля церкви встановили новий паркан з каменю і бетону. Реставрували криницю. Ці роботи виконували під керівництвом Михайла Миколайовича Лівака і за його кошти. Іван Іванович Павлюк поофірував тротуарну плитку і поребрики (бордюри).

Сільський староста Михайло Юрійович Рабинюк багато допомагав у плануванні території. А Віталій Іванович Вітовський своєю технікою безкоштовно виконав усе планування і вирівнювання території, та ще й до цієї роботи залучив свого тестя — Василя Миколайовича Петрука. Слова вдячності хочеться висловити і власникам кафе «Карпати» — Іванові та Лесі Андріюкам і їхнім працівникам за смачні обіди для наших робітників».

Сьогодні церковне подвір’я і територія довкола мають красивий вигляд і навіть — місце для паркування автомобілів, які раніше стояли на вулиці та приватній присадибі.

До речі, роботи з благоустрою почали у вересні 2021-го, вони тривали два роки. їх виконували, включно з матеріалів, придбаних за кошти офіродавців, а це — чималі фінансові витрати.

Важливо зазначити, що поряд з уже згаданими Михайлом Миколайовичем Ліваком і церковним братом Василем Дмитровичем Стефураком в організації виконання робіт брала активну участь енергійна жінка — церковна касирка Любов Петрівна Кіщук.

Під час храмової відправи настоятель церкви Іоакима і Анни, отець Михайло Ганущак вручив високі церковні відзнаки жертводавцям: І.І.Павлюку, М.М.Ліваку, М.Ю.Рабинюку — ордени Святої рівноапостольної княгині Ольги; В.І.Вітовському — медаль «Покрова Пресвятої Богородиці». Багатьох вірян відзначили благословенними грамотами «За жертовну любов і віддану працю на благо ПЦУ» митрополита Галицького Андрія.

У проповіді священника неодноразово лунали слова подяки за щирі офіри, за жертовну працю парафіян, котрі брали участь у виконанні робіт з благоустрою, і «Многая літа…» — у виконанні церковного хору.

Під час храмового богослужіння освятили нові хоругви, дерев’яну дзвіницю, якій уже 250 років. Збудована 1773 р., вона добре збережена та є архітектурною пам’яткою. Освятили також благоустроєну територію і капличку біля церкви.

Порадували парафіян і гостей храмового свята виступи учнів Смоднянської початкової школи під керівництвом директорки Оксани Петрівни Гребеннікової і виступи вчителів цього навчального закладу, а також — чудовий спів церковного хору.

Ігор Сусак

Довідка

Першу церкву — Св. Анни в селі Смодній збудували у 1740 році коштом і стараннями о.Григорія Жовнірчука. Вона позначена на карті з 1783 року — на місці сучасної.

Нову дерев’яну церкву звели у 1819 році. Хрещатий триверхий храм має особливість — прибудований з заходу до нави присінок (як правило, їх прибудовують з півдня). Вівтар церкви орієнтований на північний схід. На початку 1990-х років стіни надопасання оббили карбованою бляхою.

Дерев’яна дзвіниця з 1773 року стоїть з південного сходу від церкви.

Обстеження території церкви науковцями показало, що на території церкви та цвинтаря поруч колись міг стояти оборонний монастир. Про це свідчать залишки оборонного рову та зображення монастиря в цьому місці на старих картах.

«Гуцульський край», №44, 3.11.2023 р.