Особлива зустріч у Тюдівському ліцеї
Щороку до нас приходить осінь, а з нею — День учителя, свято Покрови, дні козацтва, захисників і захисниць України. В такий складний для України час ми особливо вдячні нашим захисникам, бо завдяки їхній мужності, героїзму, патріотизму можемо вчитися, проводити зустрічі, свята, молитися і жити з вірою в нашу перемогу над ворогом.
26 вересня, напередодні Дня вчителя, у Тюдівському ліцеї відбулася зустріч з особливою людиною, гордістю села, школи, України. До нас завітала з дуже цінним подарунком випускниця Тюдівської школи 1965 року Марія Іванівна Голянич (дівоче прізвище Слижук) — докторка філологічних наук, професорка кафедри української мови Прикарпатського національного університету імені В.Стефаника.
Народилася Марія Іванівна в с. Тюдові. Закінчила школу, Коломийське педучилище, а в 1973 році — Івано-Франківський державний педагогічний інститут імені Василя Стефаника. У 1979 році захистила кандидатську дисертацію на тему: «Словотвірні поля коренів із значенням говоріння у сучасній українській мові».
Працює на кафедрі з 1986 року: спочатку старшою викладачкою, а згодом — доценткою. Підготувала й успішно захистила в 1998 році докторську дисертацію на тему «Внутрішня форма слова в художньому тексті». Авторка понад 100 наукових праць, зокрема — монографії «Внутрішня форма слова і художній текст», співавторка монографії «Василь Стефаник — художник слова», учасниця багатьох наукових конференцій.
Багаторічну творчу працю (більше 10-ти років) присвятила збиранню матеріалів та укладанню Словника говірки села Тюдова. У 2022 році в Івано-Франківському видавництві «Лілея» вийшли друком два томи Словника говірки села Тюдова, загальною кількістю сторінок більше дві тисячі.
«Ця лексикографічна праця — мовний портрет села Тюдова, — пише у передмові науковий редактор видання Павло Гриценко, доктор філологічних наук, професор, директор Інституту української мови НАН України. — Для донесення до читача неповторності гуцульського мовлення професорка Марія Іванівна Голянич зосередилася на говірці рідного села Тюдова, яка не потрапила до мереж відомих лінгвістичних атласів, не була відтворена в жодному з діалектних словників чи докладних монографічних описах. Тому інформація про говірку с. Тюдова, зібрана й упорядкована М. І. Голянич у вигляді словника, має особливу цінність: це перша спроба ввести в науку ще одну просторову координату мовного розмаїття Гуцульщини, спроба значно удокладнити вже відомі свідчення про гуцульський діалект».
Марія Іванівна все в житті здобула своєю наполегливою працею. Вона керує аспірантами, опонує кандидатські й докторські дисертації, здійснює наукову роботу зі студентами, читає лекції слухачам Інституту післядипломної освіти (м.Івано-Франківськ).
М.Голянич — членкиня спеціалізованих вчених рад для захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук зі спеціальності українська мова у Прикарпатському національному університеті імені Василя Стефаника та Чернівецькому національному університеті імені Юрія Федьковича.
Її нагороджено орденом княгині Ольги III ступеня.
В рідній Тюдівській школі Марія Іванівна останній раз була в 1968 році, коли проходила педагогічну практику, навчаючись у педучилищі. Відтоді минуло 55 років. Через такий проміжок часу знову відбулася хвилююча зустріч з рідною школою. Вона проходила в шкільному музеї «Історія села Тюдова».
Марія Іванівна презентувала і подарувала рідній школі два томи Словника говірки села Тюдова, чудово й емоційно розповіла про свою роботу. Директор ліцею Ліля Марчук, вчителька історії і завідувачка музею Марія Чоланюк виступили з привітаннями та словами вдячності, адресованими Марії Голянич.
Василина Дутчук (Федорчук) згадала про дитячі та шкільні роки (їхні родини жили недалеко) й відзначила величезну працю докторки наук.
Олена Андріївна Воротняк, подруга і двоюрідна сестра Марії Голянич, розповіла про надзвичайну працьовитість і скромність професорки.
Учительки ліцею Марія Яремчук і Галина Фейчук пригадали, як то було в університеті на лекціях чи семінарах у Марії Іванівни: дуже вимоглива до себе та інших, завжди досконала в своїх діях, в зовнішньому вигляді — також.
Вчителі та учні ліцею були в захваті від зустрічі з такою вченою і, водночас, скромною людиною.
Марія Іванівна залишила запис у книзі відгуків шкільного музею «Історія села Тюдова»: «Мова — це дім буття. Мовлення рідного села — це дивосвіт гуцульського слова. Сьогоднішня зустріч у школі — це світлий промінь у житті, данина пам’яті тим, хто плекав рідне слово і передав нам цей неповторний мовний скарб. Дякую рідній школі за науку, за прищеплену любов до Слова. Хай живе Україна і слава тим, хто захищає її!».
Марія Чоланюк.
«Гуцульський край», №40, 6.10.2023 р.
