Історія дзвонів
Кутську греко-католицьку церкву Пресвятої трійці збудували у 1833 році.
Дзвони, як відомо, завжди відігравали велику роль в житті громади. Вони скликали людей на молитву, сповіщали про святкові, сумні та надзвичайні події.
Зважаючи на це, кожна церква прагнула мати дзвони високої якості, з гучним звучанням і гарною мелодійністю. Все це у нашому регіоні забезпечувала фірма братів Фельчинських із Калуша, яка була заснована ще у далекому 1808 році.
Цікавим є листування між громадою церкви Пресвятої Трійці та фірмою Фельчинських у 1936–1937 роках. У перемовинах брали участь священник Петро Середа, жителі Кутів: Стефан Тарновецький, Стефан Павлюк, Йосиф Березюк, Михайло Тарновецький, Антін Гулейчук, Іван Дутковський, Ілля Клим’юк. Вони замовили у фірми Фельчинських виготовлення і встановлення дзвону з бронзи вагою 490 кілограмів, вартістю 1646 золотих.
В угоді врахували навіть такі особливості, як заміну новою дзвону, якщо він не гармоніюватиме мелодією і звучанням зі старими, їх у той час було три. До речі, найстаріший дзвін виготовили у 1817 році і важив він 180 кілограмів. Уже в грудні 1936 року новий дзвін доставили на залізничну станцію в Кутах, а в лютому 1937 року в містечко прибув власник фірми Михайло Фельчинський з майстром, щоб усунути деякі неполадки.
Для кутських дзвонів сумні дні настали у жовтні 1942 року. Німецька влада зобов’язала зареєструвати й описати в так званій карті зголошень всі дзвони, що і було зроблено за підписом отця Романа Закревського й завірено парохіяльною печаткою. Нацистській Німеччині катастрофічно бракувало кольорових металів, тому дзвони переплавляли. Так, три дзвони у березні 1943 року вивезли до міста Косова, на зберігання в пожежну охорону, що фіксувала довідка, видана Махтею Онофрійовичу Гулейчуку. На цьому їх слід зникає.
Варто уточнити, що німецька «гуманна» влада залишила церкві Пресвятої Трійці один дзвін.
Підготував Євген НІМЕЦЬ.
«Гуцульський край», №39, 29.09.2023 р.
