Історія з сумним фіналом
Зранку 13 вересня, у четвер, працівниці магазину «Копійочка», що в центрі Косова, на вулиці Незалежності, не змогли потрапити в приміщення.
На килимку під дверима лежав великий собака породи хаскі, зі страшними ранами на тілі, але живий. Допомогти йому продавчині нічим не могли: по-перше, боялися; по-друге, не вміли.
З числа перехожих зібралася невеличка група занепокоєних, кожен намагався чимось зарадити: порадою — куди звертатися, телефонним дзвінком. Одна жіночка поспішала і залишила 50 гривень на бензин для водія, який погодиться відвезти тварину в лікарню.
Список телефонів, за якими дзвонили учасники рятівної операції, чималий: поліція, ветлікарі, мер Косова, директор МКП «Косів» (йому подзвонила двірникиня). В поліції сказали, що не мають стосунку до таких ситуацій. Ветеринари готові були оглянути пса і надати йому допомогу, але радили знайти господаря і привезти собаку до них; самі вони чужих тварин в лікарню не возять, це не входить в їхні обов’язки. Зрештою з’ясувалося, що «розрулювати» ситуацію мала би міська комунальна служба.
Хаскі був явно бездомним, ситуативні учасники групи порятунку (самі жінки) автомобіля не мали, та якби і мали, то занести велику поранену тварину у багажник ніхто не наважувався: важко було передбачити її реакцію, до того ж собака міг бути хворим на сказ.
Зрештою відгукнувся начальник Косівської державної лікарні ветеринарної медицини Юрій Кристиняк. Він приїхав до «Копійочкй», оглянув пса. Відразу помітив, що він безпритульний, рани не свіжі, їм може бути кілька днів, вони загноїлися, зрачки у тварини розширені і, судячи з побаченого, собака навряд чи виживе.
Юрій Кристиняк зауважив, що рани можуть бути і від удару автомобіля, і від укусів інших собак та лисиць. Тварина могла забрести у центр Косова з довколишніх сіл, «навіть з Пістиня»; могла бути хворою на сказ.
Весь цей час собака була при тямі, дивилася на людей розумними блакитними очима і жалібно скавуліла. І хоча Юрій Кристиняк сумнівався у тому, що собака виживе, він зробив йому ін’єкцію анестетика, щоб безпечно перенести в автомобіль. Обіцяв відвезти тварину в лікарню і надати необхідну допомогу. Якраз під’їхав працівник МКП «Косів» і разом з Юрієм Кристиняком вони поклали собаку в багажник. І саме в цю хвилину, коли учасники рятівної операції повірили в те, що все буде гаразд, — собака здох.
Ця буденна історія варта розголосу, бо нашестя безпритульних собак і безконтрольне самовигулювання псів, Що мають господарів, загрожують не лише самим тваринам, а й безпеці громадян. Органи місцевої влади мають приділяти цій проблемі більше уваги і спонукати вищі органи влади до вирішення цих питань регулювання кількості безпритупьних і жорсткий контроль за поведінкою домашніх тварин на законодавчому рівні.
Аліса Мудрицька
«Гуцульський край», №37, 15.09.2023 року
