Роман Урбанович — срібний призер Всесвітньої гімназіади

19–27 серпня у місті Ріо-де-Жанейро (Бразилія) проходили V Всесвітні спортивні учнівські ігри (Всесвітня літня гімназіада). У них взяли участь більше двох тисяч спортсменів з 46-ти країн світу.

Змагання проводили з 20-ти видів спорту. Жителів Косівщини ця подія має зацікавити, бо на гімназіаді був наш земляк — учень 9-го класу Косівського ліцею №2 ім. М.Павлика, вихованець Косівської ДЮСШ «Гірське орлятко» Роман Урбанович. Його супроводжував тренер Роман Козьменчук — засновник спортивного клубу з боксу «База» у Косові.

Дев’ятикласник отримав путівку на змагання світового рівня завдяки золотій медалі, яку здобув на V Всеукраїнській літній гімназіаді з боксу у липні цього року, в місті Умані.

У серпні за океан полетіли 34 боксери з України, з яких п’ятеро — жителі Прикарпаття: двоє з Івано-Франківська, по одному — з Коломиї, Долини та Косова.

Наш Роман Урбанович змагався у групі 70 кг серед юнаків 2009–2010 років народження. У першому бою він переміг сильного суперника з Казахстану. Вдруге вийшов на ринг у парі з бразильським школярем. І хоча тренер Роман Козьменчук переконаний, що його вихованець у цьому бою не поступився суперникові, судді вирішили віддати перемогу господареві змагань. До слова, саме цей південноамериканець виборов золото у своїй групі. Тому срібло у Романа — гонорове.

Коли золота медаль була так близько, друга сходинка п’єдесталу може розчарувати спортсмена. Тренер каже, що Роман у цій ситуації поводився достойно, як дорослий.

«Ми їхали у Бразилію не за медалями, — пояснює Роман Козьменчук. — Це той випадок, коли процес важливіший, ніж результат. Участь у будь-яких змаганнях, особливо — міжнародних, це — безцінний досвід: як боксерський, так і життєвий. Щодня треба вирішувати багато спортивних і побутових проблем; доводиться потрапляти у стресові ситуації (наш багаж двічі зникав в аеропорту, в готель не поселяли…), шукати з них вихід. Такі змагання дарують знайомства з новими людьми і національними культурами, вчать спілкуватися з ними. Роман за цих десять днів подорослішав, став сильнішим, зрозумів, що всі люди — однакові, а суперники на рингу не зроблені з заліза».

Господарі підготували для учасників гімназіади розважальні та пізнавальні заходи (дискотеки, екскурсії), під час яких школярі відпочивали, знайомилися, спілкувалися. Українські школярі побачили знамениту велетенську статую Ісуса Христа, плавали в океані.

Питаю тренера, чи знають бразильці про війну в нашій країні, як ставляться до неї. Короткі зустрічі з незнайомими людьми, наприклад, таксистами, статистичної «погоди не роблять», але у Романа Козьменчука склалося враження, що місцеві жителі, з якими він розмовляв, не розуміють, що у нас відбувається, чому росія на нас напала.

А після закінчення змагань був цікавий момент. Учасники почали обмінюватися сувенірами (бейсболками, значками, прапорцями) та футболками. Наші діти свою форму не віддавали, навіть коли їм за неї гроші пропонували. Ажіотаж довкола футболок з написом ІІкгаіпе і небажання наших школярів розлучатися з ними — показовий феномен сьогодення: як з боку іноземців, так і з боку українців.

Питаю тренера, чи прийшла підтримати українських школярів діаспора в Ріо-де-Жанейро. Каже, що в ці дні вони зустріли у Бразилії лише двох українців — в аеропорту, і то — випадково.

Подорож до Бразилії — не з дешевих. Питаю тренера, де брали кошти на поїздку.

«Дуже допоміг Косівський міський голова Юрій Плосконос, — каже Роман Козьменчук. — Він доклав багато зусиль, залучив усі свої зв’язки, щоб наш Роман міг достойно виступити і представити Косівщину. Дуже дякуємо батькові одного з вихованців СК «База» — Василеві Бойчуку; одному з засновників СК «База» — Назарові Дуленчуку; майстрові спорту зі стрільби з лука Ігореві Дубасу, який нещодавно почав займатися боксом і органічно влився у команду СК «База». Дякую батькові Романа — Андрієві Урбановичу, який координував увесь процес поїздки.

Дякую адміністрації ДЮСШ «Гірське орлятко» за всебічну підтримку та сприяння. Ці та всі інші люди, які фінансово та/чи морально підтримували нас у ці дні, допомогли нам здійснити цю подорож. Хочемо також подякувати нашим Збройним силам, які героїчно тримають оборону на сході країни. Завдяки воїнам українські школярі мають змогу вчитися, займатися спортом, виборювати малі та великі перемоги, прославляти Україну в світі».

Аліса МУДРИЦЬКА.
«Гуцульський край», №36, 8.09.2023 р.