Своє — для своїх, на своїй землі

7 липня у Косівському музеї народного мистецтва та побуту «Гуцульщини» відбулася презентація книги Вікторії Яремин і Лідії Маренко «Автентичне вбрання та мода передмістя Косова 1920–1950-х років».

Видання присвячене дослідженню одягових традицій минулого. У ньому міститься детальний опис автентичного вбрання та аксесуарів, притаманних селам Вербовець, Старий Косів, Смодна та Черганівка. Книга видана у стилістиці глянцевого журналу. На 70-ти сторінках розміщено 120 ілюстрацій, серед яких — старі світлини та фото музейних експонатів.

На презентацію завітало багато гостей. Розпочали захід хвилиною мовчання за всіма загиблими у війні Героями-військовими та цивільними людьми.

Завідувачка Косівським музеєм народного мистецтва та побуту Гуцульщини Вікторія Яремин поділилася зі всіма присутніми історією народження цього видання.

Йшли до цієї події довгих чотири роки. А розпочалося все з того, що до рук Вікторії Юріївни потрапили давні сімейні фото з родини її чоловіка Руслана Яремина. Це були колоритні світлини бабусі Руслана у народних строях села Вербовця. Так виникла ідея показати людям старі фото, що зберігаються в родинах місцевих мешканців, і створити виставку у музеї. Подали заявку на грантові кошти для підтримки такої ініціативи, її не прийняли.

Але авторки не опустили руки і пішли далі. Розпочали співпрацю з Косівською районною радою, яку тоді очолював Павло Ванджурак. Їм запропонували створити якийсь проект для конкурсу грантів Асоціації Єврорегіон Карпати-Україна. За основу взяли ідею з фотовиставкою, яку доповнили старовинним одягом і аксесуарами з музейної збірки та приватних колекцій.

«Нам у цьому дуже допомагали Богдан Петричук і Едуард Радиш — місцеві колекціонери старожитностей. А колега з Педагогічного музею в Києві Кіра Степанович, яка займається адаптацією виставок для незрячих, запропонувала нам пристосувати експозицію саме для цієї категорії відвідувачів». Але як показати музейний одяг незрячим?

«На цьому етапі вирішили відтворити копії стародавніх костюмів — розповіла Вікторія Яремин: — Ми це прописали у заявці на конкурс Асоціації Єврорегіон-Карпати Україна у 2018 році. Наша ідея сподобалась його організаторам і вони надали нам грантові кошти на втілення її у життя.

Нашими партнерами були Вижницький коледж прикладного мистецтва і дизайну ім. В. Шкрібляка, Косівський інститут прикладного та декоративного мистецтва, Вижницька районна рада, Косівська районна рада, яка подавала цей проект. Ми зробили цю чудову виставку. Копії весільного вбрання села Старого Косова середини минулого століття майстерно відтворили студенти згаданих мистецьких закладів. Усе — ручна робота!

Презентували проект у Косові, Коломиї, Львові, Вижниці, Чернігові та за кордоном — у Польщі. Також ми представили виставку у Краматорську, а пізніше — у Харкові, у спеціалізованому закладі для незрячих дітей — навчально-виховному комплексі імені В. Короленка.

Двох вихованців закладу ми вдягали у відтворений весільний стрій передмістя Косова. Це було дуже хвилююче, але подарувало незабутні враження. Наступного року у рамках проведення Гуцульського фестивалю нам запропонували співпрацю з Вижницькою районною радою. Саме завдяки партнерській участі музею у новому грантовому проекті Асоціації Єврорегіон Карпати-Україна вдалося створити книгу «Автентичне вбрання та мода передмістя Косова».

Вижницька районна рада у рамках спільного проекту також видала книгу про одягові традиції декількох сіл Вижницького району. Наше видання ми створили на основі свідчень і розповідей місцевих жителів з навколишніх сіл Косова. Саме вони нам надали безцінний матеріал, якого не зустрічали раніше у жодному науковому джерелі», — зазначила Вікторія Яремин.

Книга написана у жанрі польових нарисів. Тут наведено цитати народною говіркою респондентів, котрі розповідали не лише про одяг, а й про давні традиції.

«На жаль, декого вже нема серед нас. Та ми тішимося тим, що змогли спіймати щось із того, що, на жаль, зникає», — зауважила пані Вікторія.

Про поїздки і живе спілкування з дідусями й бабусями сіл Вербовець, Старий Косів, Смодна та Черганівка розповідала із захопленням співавторка книги Лідія Маречко (наукова співробітниця музею з 2016 по 2020 рр.).

«Експедиції селами були надзвичайно цікавими і задушевними. Люди щиро ділилися з нами світлинами, котрі увійшли до видання. На основі їхніх спогадів ми зуміли створити історію давнього одягу. Без них цієї книги не було б», — підкреслила Лідія Маречко.

Особливі слова вдячності Вікторія Яремин адресувала батькам її нині покійного чоловіка Руслана Яремина — загиблого на війні Героя і зазначила, що саме їхній син багато років тому відкрив для неї Гуцульщину і прищепив любов до всього гуцульського.

Книга вийшла друком обмеженим тиражем у видавництві «Черемош» (Вижниця). За умовами гранту, видання призначене для поширення у Косові та громадах досліджуваних сіл. 50 примірників авторки видали власним коштом для продажу — на сьогодні їх всіх розкупили.

«Основною метою було поширення матеріалів з книги у наших школах, бібліотеках, центрах творчості, будинках культури, школах мистецтв. Ми хотіли таким чином максимально популяризувати локальну одягову традицію, яка, практично, зникла, адже сучасні вишиті сорочки виконані переважно «чужими» запозиченими техніками. Але, сподіваємось, що найближчим часом ми знайдемо кошти для друку книги більшим тиражем, щоб жителі всього району змогли придбати її для себе, своїх друзів і знайомих», — зазначила Вікторія Яремин.

Крім книги, у рамках проекту були видані детальні схеми вишивки шести рідкісних колекційних сорочок сіл передмістя Косова. До розробки техніки вишиття знаменитих вербовецьких рукавівок долучилася викладачка Косівського інституту ПДМ Ганна Фартушинська. Такі напрацювання були вперше представлені широкому загалу.

Авторки видання щиро дякували тим, хто був причетний до видання книги. Всім їм подарували примірники.

Відзначили кожного, хто підтримував і допомагав всі ці чотири роки роботи над створенням видання. З вересня пообіцяли попрацювати у школах Косівської громади, провести відповідні виховні заходи для діток, показати схеми і узори вишивок, щоб популяризувати Гуцульщину і ділитися її безцінним історико-культурним матеріалом.

Враженнями від презентації ділилися багато присутніх на заході. Привітати авторок прийшли представники сільських громад Старого Косова та Вербовця, Черганівки і Смодної. Теплі слова прозвучали від Наталії Савки — директорки Асоціації Єврорегіон Карпати-Україна, представників установ-партнерів проекту, однодумців та близьких. Депутатка обласної ради Оксана Мельниченко подякувала від імені Івано-Франківської обласної ради за таку велику і потрібну роботу.

Емоційні та щирі слова промовляли: Володимир Петричук, Олена Чепух, Василь Шкурган, Аделя Григорук, Іван Павлюк, Іван Сусак, Михайло Рабинюк, Роман Стеф’юк, Ганна Фартушинська, Галина Крицкалюк, Едуард Радиш, Мирослав Близнюк, Богдан Ходан.

А підсумувати все побачене і почуте на цьому заході хочеться словами майстрині бісероплетіння зі Львова Ірини Білик: «Ця книга не лише ілюстративне, а й наукове видання. Це частинка нашої історії, якою можна буде поділитися з наступними поколіннями. У час війни — це надзвичайно важливо. Не час минає, а минаєм ми. Те, що зуміємо зберегти, будемо згодом поширювати і популяризувати. Дай, Боже, щоб наше залишилося нашим дітям — на нашій землі», — зазначила пані Ірина.

Лідія Заячук
«Гуцульський край», №28, 14.07.2023 року