Сирна іграшка у Брустурах
Так сталося у цьому крихкому світі, що живе сучасність, на долю нашого покоління випало переживати тяжкі воєнні часи, розруху, смерть та сльози…
Це потрібно витримати, пройти, пережити!.. Кожен з нас живе з надією на світло, з вірою в Бога, що це колись закінчиться і буде мир і буде Україна.
Щоб якось змінити повсякденну, рутинну, сумну картинку більш життєрадісну і кольорову Брустурські ліцеїсти-гуртківці вирушили на участок «Вишній» на затишне обійстя файних сільських ґаздів Василя Васильовича та Марії Іванівни Петрівих, де колись проживала Заслужений майстер України по виготовленню сирної іграшки Марія Матійчук.
Стоїть смерекова в протеси охайна хатина з криничкою, на подвір’ї пасеться корова. На призьбі чисто, чисто… і пахне сухоцвітом. А на порозі ґаздиня зі своєю донечкою, статний ґазда. Це все природньо, невимушено, щиро.
Дітей запрошують до хати, де пахне смерековими дровами і сиром, там тепло і затишно, там рушники і начиння, якими користувалася Ґедзечка.
Нова ґаздиня Марія Іванівна Петрів Член Національної спілки майстрів народної творчості. Заслужений майстер України — послідовниця цього унікального ремесла провела з гуртківцями бесіду, здійснила міні-екскурсію, роздала кожному у жменьку сир і діти занурилися у роботу.
Я спостерігала за процесом, метушнею, творчим піднесенням моїх учнів і майстрині і подумала «Боже, дякую Тобі за цей день, що подарував нам радість і години безкорисливої турботи від цих дорогих з відкритою душею люблячих людей».
Дякуємо Вам пані Маріє за теплоту Ваших рук, за щиру усмішку і добре серце. Доки, будуть жити серед нас такі люди – буде в нас все і буде Україна.
Валентина Габорак
