А у вас є проблеми з хребтом?

— Роблю те, роблю се, а все — без толку. Нічого не допомагає. Поможіть.
— А в чому проблема?
— Раз у місяць щемить поперек, віднімає ногу.
— А що робите?
— Та все! І прогрівав, і уколи колов, і в зал ходив закачувати м’язи, і їздив диски вправляти, а той чоловік, що вправляє, сказав, що вони постійно випадають і треба до нього їздити частіше вправляти.
— А що ще робили?
— Та оце все, що розказав.
— МРТ хребта робили?
— Ні, то дорого.
— А причину болю шукали?
— Хто ж його знає, ту причину?
— А що робите, коли болить?
— Іду або вправляти, або шукаю, куди на масажі піти. Як поправлять, то й далі — до роботи.
— А ким працюєте?
— Водієм. Сиджу цілий день за кермом. Лиш пару разів на день виходжу з кабіни. То ви мені поможете?
— А Ви справді хочете зцілитися?
— Жартуєте? Звісно!!! Поможіть, бо нічого не помагає.
— Гаразд. Тоді — записуйте:

1. Перестаньте вправляти диски, бо вони нікуди ніколи не випадають. Якби вони випадали — людина би не ходила в принципі. Не вірите — почитайте книжку з анатомії за 9 клас. А тому вправляльщику привезіть екземпляр, і подаруйте.
2. Коли настає гострий період болю, не можна робити ніяких прогрівань. Там, скоріш за все, — запалення. В цьому випадку вам пряма дорога до терапевта, щоб прописав протизапальні чи направлення на МРТ. Ніяких масажів чи інших мануальних дій у цей період робити не можна, бо чогось, як прострілить, всі відразу біжать робити саме це.
3. Так, МРТ — це дорого, але це єдиний шанс побачити, що відбувається в хребті. Що там може бути? Все, що завгодно: протрузії, грижі, спондильоз, спондилолістез, спондилоартроз, компресійний синдром, стеноз каналу хребта, люмбаго, гемангіома, грижа Шморля. Кожна з цих болячок має свій підхід в лікуванні, свої протипоказання і реабілітацію. А робити щось наосліп — це тільки калічити себе ще більше.
4. Будь-яка з перелічених болячок — це завжди наслідок. І завжди потрібно шукати причину, адже якщо підлікувати наслідок і не працювати з причиною — наслідок знову дасть про себе знати в найкоротшйй час.
5. Реабілітація болячок, які формувалися роками чи десятиліттями — це процес дуже довгий. Ніколи, чуєте, ніколи один чарівний «хруп» вам не допоможе.
6. У вас — сидяча робота. Ви сидите на сідничних м’язах, вони затікають, циркуляція погіршується, м’яз не працює. Ваш автомобіль зупинився, ви різко встаєте — і побігли, а м’яз у цей час не працює. І за нього страждає поперек, який і дає сигнал болючим прострілом, адже він не може втримати і ваш біг, і сідничні м’язи, які є найбільшими в тілі. Тому не робіть різких рухів. Шия, поперек — не люблять різких рухів. І якомога частіше змінюйте позу, вставайте легко і розминайтеся. Не маєте такої можливості — думайте про зміну роботи. З прогресуванням болячок далеко не заїдете. Робота — це не все. Все — це ваше здоров’я. Роботу можна знайти іншу, а втрачене здоров’я — ні.
7. Спортзал — це добре, але маючи наявну хворобу — спершу пройдіть повне обстеження, потім — підбір реабілітаційних вправ. І ніколи не навпаки. Щодня слід робити спеціальні вправи. Навіть коли перестане боліти! Як довго? До кінця життя. Інакше рецидив буде постійний.
8. Заболіло — беріть вихідні і відлежіться кілька днів. Спокій — найкращі ліки в такому випадку. І це реально допомагає.
9. Потрібно прибирати живіт. Він створює зайвий тиск на поперек.

— Ого! Та то так складно. А може є якісь таблетки чи уколи?
— Ви ж кололи уколи.
— Та, може, є кращі?
— Краще — це ті пункти, що ви записали.
— Але я не маю часу це робити!
— Ну тоді залишається тільки зачекати.
— Чого?
— Поки хвороба прогресуватиме, забере роботу, можливість пересуватися, друзів, адже про хворого швидко забувають. То лиш перші два тижні носять апельсини, а потім їм буде ніколи. Ви ж нічого не робили для того, щоб зцілитися, то чого вони мають за вами доглядати? Скільки ви сидите в соцмережах щодня?
— Ну, годинку, може, дві.
— Прочитайте ще раз пункти, які записали. Порахуйте, скільки вам потрібно часу щодня на їх виконання? Від сили — по пів години. Зробити МРТ — часу треба стільки ж, скільки поїхати «вправляти диски». Якщо у вас все ще немає часу — я нічим не можу вам допомогти.

Не доводьте до того стану, коли залишається тільки зачекати!

Ірина Ониськів,
завідувачка неврологічного відділення КосівськоїЦРЛ.
«Гуцульський край», №26, 30.06.2023 року