Крамниці «Жіночий труд» у Косові — 120 років
Мешканки Косова, як і всі галичанки, віддавна одягалися модно і зі смаком, у певному стилі. Про це свідчать журнали мод, які виходили друком у Львові: «Лада», «Русалка», «Жіноче діло» (1912р.) — Іноземними журналами користувалися майже всі косівські кравчині: Тим’якова, Шаль, Прухницька, шевці Микола Бігарій, Йосиф Онисько, Гавриш.
Інтелігентні жінки у Галичині мали обмежену свободу. Кар’єрою було лише заміжжя. Працю вчительки у школі вважали дуже престижною.
Така ситуація підштовхнула Терміну Шухевич до організації в 1893 році товариства українського жіноцтва «Кружок українських дівчат», який розпочав діяльність зі створення бібліотеки. У 1894 році на загальних зборах українок у Львові було запропоновано заснувати об’єднання, яке через організацію промислової спілки, майстерень, магазину дало б жіноцтву заняття і науку.
Крамниця «Жіночий труд» у Косові
Першу жіночу промислову спілку «Труд» зареєстрували 17 березня 1900 року. Це було товариство з обмеженою порукою з головним центром у Львові. На місце управительки за конкурсом пройшла Марія Грен, яка мала свідоцтво праці у перших фабриках Львова. За допомогою товариства М. Грен відбула курс крою у фаховій школі у Відні.
Заснувавши промислову спілку, адміністрація «Труду» затратила перший рік на нагромадження початкового капіталу. Велике значення для підвищення матеріальних фондів мало і те, що адміністрація «Труду» працювала безкоштовно. У вересні 1902 року членами цієї спілки були 97 жінок, 49 чоловіків, а також вісім товариств і чотири церковні братерства (у 1912 році спілка нараховувала 352 члени).
У листопаді 1903р. председателька ради управляючої Терміна Шухевич у промові на зборах подякувала Львівській міській владі, що допомогла і виділила будинок для товариства.
Того ж року «Труд» відкрив відділи: торговельний, моднярства, гапту. «Труд» закликав українок не сидіти вдома, а заробляти на хліб своїми руками. Серед 12030 членів кооперативів у Галичині в 1937 році було 1926 жінок. Отже, за допомогою кооперативної праці жінки поступово ставали самостійними членами суспільства.
Крім бурси, «Труд» відкрив вечірню допомогову промислову школу для дівчат з усіх верств населення. На навчання до «Труду» йшли після сьомого класу «Рідної школи». Фахові вчителі проводили курси з української мови, релігії, стилістики, історії рідного краю, промислового рахунку, бухгалтерії, рисунка.
Першим українським борцем за права жінки стала Софія Окуневська з нашого села Яворова, товаришка Наталії Кобринської та Ольги Кобилянської.
До 1939 року активно діяли кооперативи: «Жіночий труд» — у Косові, «Жіночий базар» — у Коломиї. У крамницях демонстрували жіночий,одяг. Запрошували селянок. Особливо яскравими були демонстрації гуцульського строю.
У Косові крамниця «Жіночий труд» відновила свою працю 1993 року за ініціативи Марії Яким’юк та «Союзу українок». Працює крамниця і сьогодні. Активно трудяться у ній чотири жінки: дві — з Києва, одна — з Донецька, одна — з Харкова.
Наталія Феркуняк,
голова міського осередку «Союзу українок».
«Гуцульський край», №25, 23.06.2023 року
