Писанка — маленьке диво
Вона вражає витонченістю рисунків і довершеністю змісту. Не дає нам забути, якого ми роду. Це — оберіг, її тримають у святому кутку до наступного Великодня.
Писати писанки — весело і відповідально. Це прекрасна традиція, яку варто передати дітям. Тому нещодавно у першому класі Бабинської гімназії відбувся майстер-клас на тему «Традиції писанкарства в селі Бабині». Провела його бабуся першокласника Івана Луканюка — Марія Лук’янівна.
Під час заняття вона ознайомила дітей з технікою розпису гуцульської писанки, розповіла, що найкраща — та, в якій поєднано не менше п’яти кольорів: червоний — символ любові та радості; зелений — відображення життя, пробудження природи; жовтий — життя і тепло, місяць, сонце та врожай; синій — небо, вода, здоров’я; чорний і коричневий — земля; білий — чистота душі та довкілля.
А ще пані Марія розповіла учням про родинну традицію: на Великдень, після освячення паски, перш ніж сідати за святковий стіл, кожен член її сім’ї має помитися у воді з освяченою писанкою, щоб бути здоровим, красивим і щасливим.
На занятті діти із захопленням виготовляли писанки на власний смак і розсуд. Використовували в роботі спеціальний інструмент «писачок», бджолиний віск та фарби різного кольору.
У кожного учасника залишилися приємні спогади про цей захід. Першокласники навчилися виготовляти писанки і в майбутньому навчать цьому своїх нащадків, відтак ця традиція житиме вічно.
Дякуємо щиро бабусі нашого Іванка-Марії Лук’янівні за змістовний, цікавий, захоплюючий, чудово проведений майстер-клас. Бажаємо їй міцного здоров’я, мирного неба та всіх земних благ.
М. Стефуранчин, вчителька початкових класів.
«Гуцульський край», №14, 7.04.2023 року
