Приклад мужності і любові до України
Минулого тижня у рамках відкритої години спілкування та з нагоди відзначення Дня українського добровольця до учнів 1–2 класів Великорожинського ліцею завітав захисник Андрій Олексин. Він з радістю прийшов до рідної школи, адже саме тут навчався і зростав.
Андрія запросили його перші вчителі — Н.С.Семчук і Л.В.Самашко. Своїх нинішніх вихованців педагогині познайомили з колишнім. Нині Андрій — приклад воїна-захисника, людини, котра мужньо боронить нашу державу від ворога, котра ціною власного життя здобуває для діток можливість вчитися, розвиватися, щасливо жити під мирним небом України, котра своїми вчинками підтверджує безмежну любов до рідної України.
Варто відзначити, що Андрій Олексин — випускник Великорожинської ЗОШ І-ІІІ ст. Після закінчення навчання пішов в армію. Служив у Євпаторії, у військах ППО. Отримав звання старшого сержанта.
Після демобілізації повернувся до рідного села, одружився, разом із дружиною Тетяною виховують двох доньок — Андріану і Вікторію.
Здобув вищу освіту. Отримав фах учителя фізичного виховання. Саме тому у своїх побратимів отримав позивний «Учитель». Працював у Малорожинській гімназії, а також у Кобаківському ліцеї. Тут працює і зараз — вчителем предмета «Захист України».
У 2015 році його призвали на службу в зону проведення АТО, але звільнили за станом здоров’я. Після початку повномасштабного вторгнення росії на нашу територію Андрій одним із перших у селі отримав повістку і добровільно, не вагаючись, пішов на війну. У Донецькій області отримав поранення, зараз проходить реабілітацію.
Дітки, до яких завітав воїн, хоч ще маленькі і не до кінця розуміють, що таке війна, але знають, хто на нас напав і що хоче у нас відібрати. Вони також знають, що захисники і захисниці — це їхні ангели-охоронці. Саме тому, з особливими емоціями, дуже щиро і відверто зустріли у стінах рідної школи Андрія Олексина.
Школярики намалювали малюнки, вивчили віршики, подарували захисникові квіти і почастували солодощами. Він, у свою чергу, доступно і цікаво розповідав їм про своє шкільне життя.
«До школи я прийшов зовсім не підготовлений, бо дитячого садочка у селі не було, а батьки працювали на фермі. Таких можливостей, як зараз у дітей, у нас тоді не було. Хоч у школі не був відмінником, але здобув для себе багато знань. Вчителі приділяли нам багато уваги, а ми, у свою] чергу, намагалися поводитися! добре», — поділився спогадами Андрій.
Він також розповідав про воєнні будні, показував відео про те, як солдати живуть, де ночують, що їдять і як готують собі їжу. Наголошував школярам на важливості навчання, говорив також і про дружбу, бо зараз, як ніколи, потрібно всім єднатися задля спільної перемоги.
Вчителі розповідали дітям про Андрія, як про щирого, врівноваженого, розсудливого, товариського, справедливого, ввічливого учня.
Дякуємо кожному і кожній, хто у цей страшний для країни час добровільно залишив свої буденні справи, сім’ю, роботу і став на захисті нашої незалежності. Ваші самопожертва і мужність дають нам віру у довгоочікувану і таку бажану перемогу.
Лілія Заячук.
«Гуцульський край», №12, 24.03.2023 року
