З любов’ю і повагою до захисників

У день народження великого Генія і Пророка Тараса Григоровича Шевченка, 9 березня, відбулася чергова зустріч із захисниками-односельцями Андрієм Дмитровичем Олексиним і Ростиславом Васильовичем Кіращуком. Цього разу зібралися на спілкування із воїнами у Великорожинському старостаті педагоги і учні Великорожинських гімназії та ліцею.

Зараз немає таких людей, котрі не цінували би подвиг всіх українських захисників і захисниць, а надто, — якщо хтось з них із твого міста, селища чи села. І проведення саме таких теплих зустрічей є ще одним приводом вкотре сказати нашим оборонцям щирі слова вдячності, безмежної поваги і палкої підтримки. А цього, погодьтеся, ніколи не буває забагато. Воїни повинні бачити, що їх люблять, цінують і поважають. Така увага є приємною, мабуть, кожному, а особливо — людям, котрі щохвилини дивляться у вічі смерті, чують вибухи від різних видів озброєння, бачать, як гинуть славні сини і доньки України.

Школярі обох навчальних закладів добре підготувалися до зустрічі із героями. Вони декламували для них вірші, намалювали патріотичні малюнки, власноруч виготовили браслети-обереги, подарували сувеніри і солодощі. Діти уважно, затамувавши подих, слухали розповіді Андрія і Ростислава про непрості воєнні будні, про своїх побратимів, про побут на війні, про те, чого найбільше потребують, про плани і мрії. Ділилися воїни і кумедними пригодами, що з ними траплялися на війні. Охоче відповідали на запитання учнів, жартували і сміялися, давали цінні настанови і дякували всім за небайдужість.

Присутні на заході вшанували хвилиною мовчання всіх тих, хто вже крокує у небесному війську, зокрема — односельця Миколу Калинича, котрий нещодавно загинув, боронячи нашу землю від московитів.

«Безмежно пишаємося тим, що Микола був учнем нашої школи і, не вагаючись, став на захист України. Низько схиляємо голови перед його світлою пам’яттю, не забудемо його і не пробачимо ворогам, що вбили цю світлу дитину», — зі сльозами на очах звернулася до всіх присутніх класна керівниця Миколи Калинича, вчителька української мови і літератури Великорожинської гімназії Галина Павлюк. Вона також щиро подякувала Андрієві Олексину і Ростиславу Кіращуку за їхні мужність, силу волі, витримку, небайдужість, самопожертву.

— Я схиляю низько голову перед вами, дорогі воїни. Ви живете в окопах заради нашого спасіння, твердо тримаєте позиції, щоб ми могли затишно жити в наших оселях, щоб могли працювати і мріяти. Ви робите все можливе для мирного, щасливого майбутнього у заможній державі. Нехай всі небесні ангели оберігають вас на кожному кроці і повертають додому живими, — зворушливо промовила Галина Павлюк.

Дуже приємно було чути з вуст захисників якнайкращі слова для учнів, вчителів, дирекції обох навчальних закладів села, працівників старостату, всіх небайдужих односельців за організацію волонтерської допомоги для них.

«Дякую всім за допомогу для ЗСУ загалом і для нас — зокрема. Це є дуже цінним, адже на війні потрібно все: як цвяхи, клейонка, сокира, молоток, їжа, вода, медикаменти, засоби гігієни та інше, так і дитячі малюнки, браслети, ангелики. Один такий — постійно зі мною. Військові дуже раді таким подарункам від вас», — зазначив Андрій Олексин.

Він також розповів, що став у стрій одразу після початку повномасштабного вторгнення. Має звання старшого сержанта, строкову службу проходив у ракетних військах. До початку війни працював (і зараз працює) учителем предмета «Захист України» у Кобаківському ліцеї їм. М.Черемшини. Саме тому він отримав позивний — «Учитель».

Як тільки почув про повістку, не роздумуючи, пішов до військкомату. Потрапив до Коломийської 10 окремої гірсько-штурмової бригади. Саме там їх сформували і відправили на Київ.

Спочатку було важко, але завдяки волонтерській допомозі, все налагодилося. Згодом відправили на Донецький напрямок. Був командиром відділення. Восени минулого року поблизу Бахмута, у с. Берестове, отримав поранення. Його одразу евакуювали до Краматорська, згодом — до Дніпра, звідти — до Тернополя. Відвідав уже шість лікувальних закладів, зазначає, що скрізь до військових ставляться добре, а лікування для них — безкоштовне.

Андрій Дмитрович пообіцяв одразу після перемоги обов’язково зустрітися із учнями знову, оскільки має багато фотографій і хоче ще багато розказати. А браслети і малюнки, які подарували діти, неодмінно покаже побратимам і поділиться з ними.

Ростислав Кіращук розповів, що у строю — теж від початку повномасштабного вторгнення росії. Службу проходив у Донецькій області. Дуже радий, що його запросили на таку зустріч. Розповів про свій позивний «Дикий гуцул», про те, як з побратимами відвойовували і захоплювали позиції. Констатував, що, побувавши на війні, зрозумів, чому не треба у мирному Житті конфліктувати через дрібниці Подякував усім односельцям за допомогу і підтримку. Був приємно здивований подарунками від дітей.

Він впевнений, що всі, хто зараз стоїть на захисті нашої держави, роблять це заради світлого майбутнього українських дітей у мирній, незалежній Україні.

— Саме ви, діти, — наша мотивація. Заради вас ми стоїмо там, щоб ворог не прийшов сюди. Ми воюємо, щоб ви вчилися і жили добре, — звернувся до школярів Ростислав Кіращук.

На завершення зустрічі староста села Іван Сащук подякував Андрієві і Ростиславові за їхні героїзм, відвагу, мужність і хоробрість. Зазначив також, що обидва захисники пішли на війну добровільно і гідно несуть службу. Іван Іванович також розповів про небайдужу позицію великорожинців, про те, що війна всіх об’єднала у допомозі задля спільної перемоги. А директор Великорожинського ліцею М.М.Воротняк наголосив, що такі зустрічі із воїнами-односельцями стали вже доброю традицією, яку не будуть порушувати.

Насамкінець захисники залишили свої підписи на прапорах, зробили з дітьми фотосесію і почастували всіх цукерками.

Лілія Заячук.
«Гуцульський край», №11, 17.03.2023 року

Share