Дмитро Павличко: «Стопчатів — моє серце»

29 січня полетіла у вічність душа видатного поета і земляка.

Дмитро Васильович Павличко ввійшов у літературу 70 років тому. Він був одним з найвідоміших, найталановитіших поетів України.

Село Стопчатів — мала Батьківщина Дмитра Васильовича, де 28 вересня 1929 року він з’явився на світ Божий.

Учні Стопчатівського ліцею гордяться тим, що наше село прославив знаменитий поет, шанують земляка і його творчість. В цьому навчальному закладі постійно проводять різні заходи на його честь. Згадаю ті, які мені найбільше запам’яталися.

Кожного року, у вересневі дні, стопчатівські першокласники зі своїми класними керівниками відвідували присілок Багадунку, де стоїть хата з голубими стінами, в якій народився і провів дитячі роки Дмитро Васильович. У родинній садибі поета діти зустрічалися з його молодшим братом Михайлом, який радо чекав нас біля брами. Фотографувалися біля криниці, пили джерельну воду, читали вірші зі збірки «Плесо».

Щороку, 28 вересня, у школі проводили свято «Наш Дмитро Павличко». Це був родинний захід, бо крім дітей, приходили їхні батьки, бабусі, дідусі. Учні декламували вірші поета.

Відвідували школярі й сестру Дмитра Васильовича, Марію, яка мешкала в Стопчатові. Діти декламували вірші земляка, дарували його сестрі квіти, а в дарунок отримували пригощання і щиру подяку з Києва від поета, бо Марія Василівна дзвонила братові тоді ж, у день нашого приходу.

В одному з листів директорці школи Василині Василівні Романюк письменник щиро дякує вчителям та учням за увагу до його творчості та повагу особисто до нього і зізнається: «Який же я щасливий саме тому, що народився у Стопчатові! Стопчатів — моє серце. А тому я дякую Вам за те, що згадали мене» (Київ. 5.Х.95).

Цікава фотографія маленького Дмитрика, який у шість років читав вірші Т.Г.Шевченка в Стопчатівському клубі. Про це поет згадає пізніше у творі «Мати»:

Клуб сільський.
Чотири кроки — сценка,
В залі — дим гасниць і цигарок.
Там колись
декламував Шевченка
Я — із Багадунки пастушок.
Закінчує вірш такими словами:
…Всі мені плескали. Тільки мати,
Тільки мати плакала моя.

Учень 8-го класу нашої школи Павло Андрійчук брав участь у районному зльоті обдарованої молоді Гуцульщини, на якому читав вірші поета. У 2013 р. Павло став переможцем зльоту за роботу «Дмитро Павличко — наш земляк», її зберігають у ліцеї дотепер.

А в 2014 році Павло, учень вже 9-го класу, підготував на зліт обдарованої молоді Гуцульщини дослідницьку роботу «Дмитро Павличко — лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка». Завершив її словами: «Символами України у віршах Павличка є тризуб, волове очко, що літає над кущем ялівцю, наперсток, що загубила в траві його мати, біла скатертина, яка нагадує рідне село».

Творчість Дмитра Павличка для дітей є символом любові, вірності і шани до свого народу, своєї землі, рідного слова, що надихає підростаюче покоління на нові звершення в ім’я майбутності України.

Літо 1999 року надовго запам’яталося учням Стопчатівської школи. Дмитро Васильович у серпні того року організував для десятьох відмінників навчання поїздку в Польщу. З приємністю і задоволенням згадують цю подорож колишні учні нашої школи: Валентина Осовська, Андрій Сабадаш, Ольга Колодій.

Свої п’ятдесяти-, сімдесяти- і вісімдесятирічні ювілеї Дмитро Павличко святкував у рідному селі, в Будинку культури. З 80-річчям нашого земляка учні вітали короваєм на вишитому рушнику. Школярі були учасниками святкового концерту у Народному домі, декламували поезії ювіляра.

Найзнаковіша подія відбулася 28 листопада 2019 року в актовому залі Стопчатівського ліцею — презентація книги «Поеми і притчі», виданої до 90-ї річниці від дня народження Дмитра Павличка, організована членкинею НСПУ, НСЖУ, письменницею, літературознавицею Аделею Григорук.

Аделя Григорівна цікаво і змістовно представила ліцеїстам і вчителям нову книгу митця, в якій зібрані його програмні твори, зокрема 28 поем, 7 послань і 18 притч.

Вчителі української мови і літератури підготували школярів-декламаторів, із уст яких лунали уривки з поем і притч видатного земляка.

Авторці цих рядків було дуже приємно вручити Дмитрові Васильовичу в його київській квартирі пам’ятні подарунки та альбом із презентації його нової книжки, який став своєрідним фоторепортажем цієї небуденної, як для автора, так і для ліцею, події. Спілкування з поетом було приємним. Наш земляк щиро подякував за увагу до нього, до його творчості.

На жаль, це була остання зустріч. Більше ми з Дмитром Васильовичем не бачилися.

Треба пам’ятати, що з ініціативи і з допомогою Д.В.Павличка в Стопчатові відкрили символічну могилу воїнам УПА (2002) та пам’ятник сотенному Гамалії (2012).

Завершити спогади хочу словами Аделі Григорук: «Творчість Дмитра Павличка — то його біографія, викладена мовою поезії, своєрідний літературний автопортрет. Це його сповідь і покаяння, і молитва, і присяга, які вознеслися над глибинами минулого, аби кликати Україну голосом правди, який ціле життя кличе і Дмитра Павличка…».

Ольга Сав’юк,
педагогиня-організаторка виховної роботи Стопчатівського ліцею з 1964 року по 2021 рік, пенсіонерка.

«Гуцульський край», №9, 3.03.2023 року