Столярна школа в Косові
Гуцульщина багата не тільки своєю природою — горами, лісами, чистим повітрям. Всевишній подарував нам і високий інтелектуальний рівень: думати про людей, жити для людей і прославляти наш край. Тут виросли і сформувалися самобутні таланти, цілеспрямовані ентузіасти, які завжди шукали шляхи бути корисними людям, прикрасити і збагатити їхнє життя. Це характерно не тільки для корінних косів’ян, але і для тих, кого доля привела в наш край.
20-ті — початок 30-х років на Косівщині ознаменовані поширенням різних добрих справ, які робили з ініціативи ентузіастів для поліпшення життя, в основному — життя молоді.
В цей час почали свою діяльність різьбярська майстерня Федора Когута, приватна майстерня Василя Девдюка, спілка «Гуцульське мистецтво» Михайла Куриленка. Їм допомагали просвітяни Косова та небайдужі люди.
Хотілось би коротенько згадати одну із важливих подій того часу, яка мала особливе значення для молоді у той складний період для нашого краю, — столярну школу в Косові.
З ініціативи косівського адвоката Петра Рондяка та судді Володимира Лаврівського (люди приїжджі), у 1928 році при Народному домі міста Косова відкрили столярну школу. Будівлю попереднього Народного дому спалили у 1915 році і відбудували заново в кінці 20-х років.
Вчителем (інструктором) у школу запросили талановитого майстра, випускника Коломийської школи деревного промислу Михайла Фединського, який жив на Москалівці (тепер — місто Косів). Кошти на утримання школи давали її організатори: Петро Рондяк і Володимир Лаврівський.
Цей фаховий навчальний заклад дав можливість юнакам безкоштовно отримати спеціальність столяра. Це мало надзвичайно важливе значення у той час, бо тоді такі майстри були потрібні людям. Дехто з випускників цієї школи відіграв дуже важливу роль у житті нашого міста та підприємств Косівщини.
Учнями школи були відомі косів’яни: Микола Гавриш — один з найкращих майстрів-столярів колишньої фабрики «Гуцульщина»; Михайло Балагурак, який мешкав біля теперішнього інституту; Іван Юрійович Павлик — відомий різьбяр, заслужений майстер народної творчості; а також — Юрій Бович, Василь Лелет, Степан Стринадюк, Василь Кифорак, Зеленчук. Останніх п’ятьох майстрів розстріляли 1941 року як членів організації «Каменярів».
У той час, як уже згадувалося, працювала спілка «Гуцульське мистецтво» Михайла Куриленка, заснована 13 вересня 1922 року. Вона також розміщувалася у Народному домі. Десь із 1935 року почала діяти майстерня Федора Когута, яка була над Гуком. В майстерні Когута навчалися і працювали: І. В. Балагурак — пізніше відомий різьбяр, заслужений майстер народної творчості; І. Пантелюк — відомий художник, майстер екслібриса із села Брустурів. Своєрідні курси різьби тут проходили відомий косівський різьбяр В.В.Гуз та інші.
З діяльністю столярної школи пов’язано життя багатьох людей Косівщини, які, здобувши фах столяра, прославилися потім як спеціалісти вищого класу. Знаменитим столяром, що будував «лазєнки» та інші дерев’яні споруди у лікарні Тарнавського, а також — літню їдальню, яка стала класикою дерев’яного зодчества нашого краю, був Андрій Бакалович. Він був татом Ірини Бакалович — дружини Степанченка, вчителя іноземної мови Косівської школи №2. Бакалович керував бригадою майстрів, яких він сам підбирав для роботи. Головним архітектором був приятель доктора Тарнавського Казімеж Мокловський зі Львова.
Також учнем столярної школи був Микола Гавриш — відомий і провідний столяр фабрики «Гуцульщина», який забезпечував столярними виробами творчу групу та основних різьбярів фабрики. Він першим на Косівщині почав виготовляти столярні конструкції високої якості для церковного інвентарю, зокрема кіота, через що ним дуже цікавилося КДБ.
Михайло Балагурак — теж випускник цієї школи, прекрасний столяр, його столярна майстерня функціонує і сьогодні (біля Косівського інституту), працює у ній зараз його син Іван Михайлович.
Відомий столяр і патріот Ярослав Мазак та багато інших випускників столярної школи у Косові залишили яскравий слід у житті славної Гуцульщини.
Тепер наше завдання — з великою вдячністю згадувати про них і розповідати молодому поколінню про той яскравий творчий шлях, який пройшла Гуцульщина, завдяки таким людям, котрі працювали і вчилися у Косівській столярній школі.
Йосип Приймак,
член Національної спілки художників України, заслужений працівник освіти України.
«Гуцульський край», №52, 30.12.2022 року
