Що ж це за назва Коляда і звідки вона походить?
Коляда — народно-християнське слов’янське свято в ніч з 24 на 25 грудня на честь початку нового року. Первісно було язичницьким слов’янським святом на честь повороту Сонця на весну.
Установлення святкування Різдва Христового цього дня змінило акцент на постать Ісуса Христа і Святки (пор. біл. Каляды, лит. Kalėdos — Різдво). Невід’ємними атрибутами свята були вшанування предків, догляд за господарством і спільна родинна вечеря. За ними слідували подарунки рідним і колядування з розігруванням ритуальних сценок. За сучасності Коляда відоміша як Свят-вечір, де акцент робиться на спільній вечері.
З газети “Голос Дніпра ” 1943 рік.”КОЛЯДА
В 988 р., князь наш Володимир Великий урочисто хрестив киян. З того, часу нова христіанська віра стала ширитися в Україні. Христіанство прийшло на зміну прастарій українській вірі.
Ми мало знаємо про стару нашу віру, але літописи наші та твори чужинців, що бували тоді в Україні, свідчать, що предки наші вірили в одного Бога, що посилає блискавку і якого звали Сварог, та що він мав сина під назвою Даждь-Бог. Були й менші божки, але вони не мали такого значення.
Всі свята, які святкував тоді наш народ, були зв’язані з явищами природи. Зимою святкували Коляду, на весні було свято відродженої природи, влітку — Купала, восени — свято обжинок. Свято Коляди, по прийнятті христіанства, сполучив наш народ з Різдвом Христовим.
Що ж це за назва Коляда і звідки вона походить?
Не раз чуємо такі питання, і мало хто може дати на це відповідь. Назва «Коляда» — прастара, понад не одну тисячу років. Колядою називали наші предки велике зимове св’ято перемоги дня над ніччю, шо Його святкували вони в кінці грудня. І справді 23 грудня стає перелам. День перестає зменшуватись, а ніч стає щораз коротша. Це добре знали наші предки. Знали це від своїх жерців, що стежили за явищами природи й укладали календар, який мало чим різнився від теперішнього.
Вони не могли не примітити такої зміни, як зменшення ночі і збільшення дня. Цим бо починався новий хліборобський рік. Треба вже було думати про підготовку до весни, що швидко наближалася. А для хліборобського народу, яким у той час були українці, — це була неабияка подія Свято Коляди три, а то й чотири дні, дуже урочисто святкував наш народ.
Варили кутю з ситним медом, готували різні страви, варили питний мед. На покутті ставили сніп — дідуха. Ці ж страви давали й своїй худобі. Коли в 988 році прийшло до нас христіанство, то церковне свято Різдва Христового якраз припало на час прастарого українського свята Коляди. А тому в народі й сполучилися ці два свята, і зберіглася аж до теперішнього часу стара назва Коляда.
Затримався також майже непорушно і спосіб святкування його і готування на це свято страв. Всі ці звичаї та обичаі, які маємо тепер під час куті і голодної і багатої, походять саме з тих передхристіанських ще часів. Їх зберіг наш народ до сьогоднішнього дня, їх не треба кидати нам і тепер, як пам’ятку з давніх часів. Ця намітка—наше сучасне з великим нашим минулим. А краса свята Коляди, теперішнього Різдва Христового, приваблює старих: добре впливає на виховання молоді в дусі старих українських традицій.
Більшовики добре розуміли, що старі українські звичаї стають їм на перешкоді до виконання їх божевільних руїнницьких планів. А тому вони так завзято, з скаженою люттю поборювали українські свята Коляди, і не одна родина тяжко заплатила за святкування Коляди, а маленькі колядники наші теж не раз мали великі і того прикрості.
На щастя ці часи вже минулися і народ наш вільно може святкувати довічну Коляду…
Підготував Богдан Павлюк.