Ця зима — то наша відповідальність!

Косів’янин Назар Александрук воює у прикарпатській «десятці» в одній з найгарячіших точок на сході України. Його дописи у Фейсбуку підписники назвали «Фронтовим щоденником». Публікує їх і наш часопис.

19 вересня

Дуже важливо, що ми споживаємо! І це стосується не лише харчування,а й інтелектуально-інформаційного продукту.

Я доволі часто переглядаю різні проекти з журналісткою Яніною Соколовою. Бо вона мегахаризматична людина, і мені дуже подобається споглядати, як Яніна висміює «вату» та вишукано ставить на місце політиків. Але найбільше мені подобаються її позитивні інтерв’ю з талановити-1 ми українцями. В одному з таких я для себе відкрив письменника Андрія Любку. Мені соромно, але я, як мабуть, і більшість моїх знайомих, не знав про цього письменника… А мали б знати!

І вже під час війни дізнався, що письменник збирає кошти, щоб купувати та передавати автомобілі для ЗСУ. Я написав Андрієві у соціальних мережах і попрохав його передати мені книгу в «бардачку» авто для мого батальйону. На той час Андрій з командою і людьми, що донатять, організовували 16-те авто. І от за короткий час у списку Любки вже 50 авто і одне через декілька днів буде в нашому батальйоні. (На 24 жовтня письменник Андрій Любка на зібрані ним доброчинні кошти купив і відправив на фронт уже 65 повнопривідних автомобілів. — Ред.). Але це все ніщо проти того, що я отримав три книги з автографом від автора.

Тож споживайте якісний продукт, і ваш хороший смак буде винагороджено. В моєму випадку винагородою стали авто і книги. Рекомендую також обов’язково купувати і читати книги Андрія Любки і переказувати кошти на його рахунок 4149439022830743 у ПриватБанку, щоб ще більше військових отримали автомобілі.

26 вересня

Ми звикли до війни і повернулись до 23 лютого. Виклики стають більшими (страшнішими), але чи ми особисто готові до них? Чи будемо чекати дій від влади, а потім нарікати, що нас не вберегли?

Чи готові ми поставити собі відверті запитання? Що зробили ми за ці сім місяців для власної безпеки? Скільки разів вчились” надавати першу медичну допомогу? Як підготувались, щоб пережити… Щоб пережити можливий ядерний вибух…

Намалюйте для себе карту викликів і випробувань. Не треба чекати найгіршого (застосування тактичних чи стратегічних ядерних ракет), а просто зрозумійте, що ворог вже б’є і продовжуватиме в майбутньому знищувати енергосистеми, щоб у нашому тилу були проблеми взимку. Знайдіть час, щоб підготуватись і виправити недоліки. Бо більшість з нас сім місяців проспали…

Два тижні без зв’язку і електрики, два місяці без зарплати, тактична ядерна ракета по якомусь з обласних центрів… Запитайте себе і своїх близьких, чи знаєте, як діяти? Чи все готове? Не надійтесь на владу… Бо буде пізно.

Ця зима — то є наша відповідальність! Чистота вашого підвалу, забезпечення продуктами на два тижні, організація тепла і запаси води — це показники вашої адекватності щодо реальних викликів!

Найкраще, якщо хтось згадає цей пост навесні і скаже про мене, що я боягузливий дурень. Але чи знаєте ви, як діятиме вчитель (директор) школи вашої дитини при застосуванні тактичної ракети за 100–200 км від вашого міста? Відпустить додому чи чекатиме, поки дитину заберуть дорослі?

А ви і я маємо знати наперед! Директор теж має знати, щоб все було добре… А якщо зв’язок не працюватиме? Паніка, хаос, а в голові думки про не заправлене авто… Не пам’ятаєш, де завалявся паспорт. Черги за всім елементарним, що ще сьогодні можна легко придбати без жодних перешкод і стресів! Хоча за сім місяців ми всі мали вже бути готові…

І ти за сім місяців не спитав у сусідів про підвал, пічку і можливу спільну зиму, щоб перебути найгірше разом. Не надійтесь на мерів Кличка чи Плосконоса, уряд і решту влади. Зараз ви приймаєте рішення за себе і свою родину! Скоріш за все, нас пронесе… А як ні?..

Ми ще 23 лютого були переконані, що нас чекає тепла весна і шашлики. Тож давайте хоч цього разу не ігнорувати те, що і так ми всі бачимо, навіть без попереджень і офіційних заяв.

Ліки вам ніхто не купить і їжу в перші два тижні не дасть, тож треба мати мінімальний запас. Згодом поляки і ЄС загалом перші забудуть, що ми не думали про зиму, а купували авто під халявне розмитнення, підстрахують нас їжею і всім першочерговим, але перші дні ми самі маємо вистояти. Вистояти, щоб святкувати перемогу, яка буде неодмінно!

Назар Александрук
«Гуцульський край», №43, 28.10.2022 року