Чому на Косівщині спродують худобу
Ще тільки середина літа, а в районі спостерігаємо незвичну для цього періоду тенденцію — сільські жителі, особливо гірської зони, майже масово продають корови. Таке явище, зазвичай, є характерним після завершення полонинського літування. Що трапилося зараз?
Сіна немає — паші мало
Для жителів гірських населених пунктів, а тепер, очевидно, правильно казати громад, проблема безробіття завжди була дошкульною. То й виживали в основному за рахунок розведення худоби. Тримали по кілька штук. Корова у стайні — це «золоте правило». Вона — годувальниця всієї сім’ї. Селянин без неї — не ґазда.
Цьогоріч посушливе літо. Такі надміру спекотні дні не є для нас характерними. Жителька с. Річки (прізвища просила не називати) разом з чоловіком теж утримує кілька голів ВРХ. Одну молоду корову продає, мріє, щоб потрапила в добрі руки. Каже, що через пекуче сонце в горбах вигоріла трава.
Сіна немає — паші мало. Ця проблема є болючою для більшості жителів гірських територій. Купувати сіно зараз дорого. Через посуху — трава рідка, сіна отримали наполовину менше. Другого — не буде. Тюк сіна зараз продають за 50-60 гривень, бо на його виробництво зросли затрати. Теперішня ціна вдвічі більша за минулорічну.
Це головна причина того, що сільські ґазди потрохи спродують маржину.
А ще в багатьох родинах чоловіків мобілізували в армію. Сільські трудівники полишили мирну працю і пішли захищати державу.
Добра корова
Торгівлю худобою завжди вважали добрим промислом. Прибутковим. Це була професія певних людей. їх називали гендлярами. Вони працювали за правилом: дешевше купив — дорожче продав. І люди зверталися до їхнього посередництва, бо вважали, що на базарі добру корову не купиш.
Але часи змінилися. Минулої суботи на Смоднянський ринок привели лише одну корову, покупців майже не було. Продаж худоби здійснюють по-сучасному — через Інтернет, ЗМІ. У районній газеті «Гуцульський край» щотижня є кілька таких оголошень.
До речі, ціни на ВРХ зараз значно впали. М’ясокомбінати закуповують тварин за низькими
масштабної війни. Проте добрі корови в ціні тримаються — коштують до 20 (а то й з «гаком») тисяч гривень.
Доброю вважають корову, яка не вибаглива у годівлі, дає молоко високої жирності (не менше 15 літрів у день), не копає ногами, коли її доять, і в якої легко проходять отели. Така корова вартує грошей.
Ігор Сусак.
«Гуцульський край», №30, 29.07.2022 року
